Описание внешности матильи де ля-моль, где жила, что ценила в людях, как отнятиться к окружающим нужно

ла моль матильда де — «самая богатая наследница в сен-жерменском предместье», завоеванная жюльеном, для которого м. — символ мира старой аристократии, куда ему заведомо нет доступа, а лишь затем пленительная юная женщина, духовно превосходящая свое окружение. о родственности натур говорит свойственное им обоим отвращение к своему измельчавшему веку и тоска по духовному величию. в представлении м. оно сопрягается с семейным преданием о любви маргариты де валуа, будущей королевы наваррской, к бони-фасу де ла молю, «самому человеку своего времени». он был казнен на гревской площади, а маргарита, завладев скатившейся с плеч головой, собственноручно похоронила ее в часовне. каждую годовщину казни, состоявшейся 30 апреля 1574 г., м. отмечает трауром. жюльен для нее — личность, отвагой и незаурядностью сопоставимая с бонифасом: чудо среди окружающих ничтожеств, которых снедает скука, ставшая хронической болезнью столетия. тайный союз, увенчивающий их отношения, для м. заключает в себе вызов, брошенный обществу, — «нечто величественное и дерзновенное», к чему влечет ее жажда непокорности общепринятому. беспредельная гордость уступает место столь же аффектированной покорности, м. ощутить себя счастливой в роли служанки своего повелителя, которого она едва замечала, когда он появился у де ла молей. рискуя своим именем и переступая через понятие чести, м., когда-то «надменная до дерзости», убеждена, что обрела счастье, встретив «настоящего человека», которому приносятся в жертву ее молодость, богатство, аристократический титул. трагедия ревности, начавшаяся после того, как м. удостоверилась в холодности жюльена, которому она не заменила единственной в жизни любви, становится и трагедией верности обреченному возлюбленному: «так чувствовали только в героические времена».

чим далі розвивається астрономія, тим більш скромну роль у всесвіті відводять вчені своїй рідній планеті — землі.

спочатку землю змістили з центру світобудови, довівши, що вона обертається навколо сонця, а не навпаки. потім з'ясувалося, що і сама сонячна система — всього лише освіта на периферії своєї галактики.

тепер же під сумнів поставлена унікальність землі як такої. ще зовсім недавно цілий ряд вчених вважали, що, можливо, наша планета є винятковим випадком і умови, що виникли тут і придатні для зародження життя, більше ніде не повторюються.

  директор інституту астрономії ран борис шустов. чи загрожує зіткнення землі з астероїдом? експерт про небезпеки з космосу

проте американські дослідники космосу вважають, що планет, подібних до землі, існують мільярди, і практично на кожній з них можливе життя.

такі висновки фахівців містяться в матеріалі, опублікованому в науковому журналі праці національної академії наук сша».

в основу цієї роботи було покладено аналіз підсумків діяльності космічного телескопа «кеплер».

телескоп «кеплер» був названий на честь німецького вченого іоганна кеплера, першовідкривача законів руху планет сонячної системи. на запущений у 2009 році апарат покладалася місія з пошуку так званих екзопланет, тобто планет, що обертаються не навколо сонця, а навколо інших зірок. причому в місію «кеплера» входила виявлення екзопланет, за параметрами схожих з землею.