Что такое самореализация человека? Своими словами и примеры​

.1Определения.

Предприятие общественного питания – предприятие, предназначенное для производства кулинарной продукции, мучных кондитерских и булочных изделий, их реализации и (или) организации потребления.

Тип предприятия общественного питания – вид предприятия с характерными особенностями обслуживания, ассортимента реализуемой кулинарной продукции и номенклатуры предоставляемых потребителям услуг.

Класс предприятия общественного питания – совокупность отличительных признаков предприятия определенного типа, характеризующая качество предоставляемых услуг, уровень и условия обслуживания.

Услуга общественного питания – результат деятельности предприятий и граждан-предпринимателей по удовлетворению потребностей потребителя в питании и проведении досуга (ГОСТ Р 50764-95).

Услуга питания кафе представляет собой услугу по изготовлению и реализации кулинарной продукции и покупных товаров в ограниченном ассортименте по сравнению с предприятиями других типов и в основном несложного изготовления, а также по созданию условий для их потребления на предприятии.

Услуга питания закусочной представляет услугу по изготовлению узкого ассортимента кулинарной продукции, в том числе из определенного вида сырья, а также созданию условий для ее реализации и потребления.

2 .Классификация предприятий.

Предприятия общественного питания классифицируют:

по степени централизации производства (с законченным производственным циклом – работающие на сырье, на полуфабрикатах, заготовочные и не имеющие производства – раздаточные);

по характеру обслуживаемого контингента (с изменяющимся контингентом – общедоступные, с постоянным контингентом – пищеблоки при школах заводах и т.п.);

по признаку специализации (комплексные, общего типа, специализированные по выпуску определенных видов продукции);

по методу обслуживания (обслуживание официантами, самообслуживание);

по наценочной категории и уровню обслуживания (люкс – рестораны; высшей – рестораны, кафе, бары; первой – рестораны, кафе, специализированные предприятия; второй – общедоступные столовые, кафе, специализированные предприятия, буфеты; третьей – столовые и буфеты, обслуживающие рабочих, служащих, студентов и учащихся).

В зависимости от времени функционирования предприятия общественного питания могут быть постоянно действующими и сезонными.

Предприятия подразделяются также на стационарные и передвижные.

В соответствии с ГОСТ 50762-95 «Общественное питание. Классификация предприятий» в составе индустрии питания выделены следующие типы предприятий: ресторан, бар, кафе, столовая, закусочная. В составе указанных типов в последние годы большую популярность завоевали узкоспециализированные предприятия быстрого обслуживания.

Далее будут подробно рассмотрены только два типа предприятий – кафе и закусочная, а также предприятия смешанного типа для организации пышечной.

3. Характеристика предприятий.

Кафе – широко распространенный тип предприятия питания, отличающийся от ресторанов в первую очередь ассортиментом реализуемой продукции и, как следствие, организационными и проектными особенностями.

Кафе различают:

по ассортименту реализуемой продукции – кафе-мороженное, кафе-кондитерская, кафе-молочная, кафе-пышечная;

по контингенту потребителей – кафе молодежное, детское и др.

Меню кафе-пышечной может включать широкий ассортимент напитков (горячих и холодных), мучных изделий – пышек, мучных кондитерских изделий, десертов, а также холодные закуски и вторые горячие блюда. Холодные и горячие закуски и вторые горячие блюда, как правило, несложные в изготовлении, и для их производства чаще всего применяют различные полуфабрикаты.

Кафе, так же как и рестораны, сочетают производство, реализацию и организацию потребления продукции с организацией отдыха. Номенклатура услуг, предоставляемых кафе-пышечной может складываться из следующего перечня:

изготовление кулинарной продукции и кондитерских изделий по заказам потребителей;

организация и обслуживание торжеств (детские дни рождения);

реализация кулинарной продукции и кондитерских изделий через магазин и отделы кулинарии;

реализация кулинарной продукции вне предприятия.

Ограниченность ассортимента выпускаемой и реализуемой продукции, а также несложность ее изготовления определяют и более ограниченные требования к архитектурно-планировочным решениям предприятия и его оформлению. Так, вывеска допускается обычная – без подсветки. Оформление залов и помещений для потребителей должно создавать только единство стиля, а микроклимат обеспечиваться системой вентиляции, создающей допустимые параметры температуры и влажности.

Обязательным в составе помещений для потребителей кафе являются: вестибюль, гардероб, зал, туалет с помещением для мытья рук.

Размер площадей для потребителей в кафе регламентируется только для зала и должен составлять не менее 1,6 м на одно место.

ототожнення себе зі спільнотою громадян національно-державного утворення; феномен свідомого та активного громадянства, усвідомлення себе членом громадянського суспільства. Ці два визначення Г. і. акцентують увагу на різних аспектах взаємовідносин індивіда з державою та сусп-вом.

Перше із них стосується специфіки прояву територ. ідентифікації, яка має ієрарх. характер: від локал. до глобал. З цієї точки зору Г. і. розглядається як компонент територ. ідентичності, тобто індивідуал. знання про належність до політ.-геогр. утворення. Поняття «Г. і.» є аналог. поняттю «нац. ідентичність» у тих випадках, коли остання розглядається в межах парадигми стосовно нації як співгромадянства, спільноти, організов. за держ.-політ. ознакою (Б. Андерсен, Е. Сміт, Е.-А. Ґеллнер). Йдеться про специфіку інтеграції окремих індивідів у громадян. спільноту через усвідомлення ними своєї належності до неї. У цьому випадку Г. і. розглядається як компонент соц. ідентичності, тобто індивідуал. знання про те, що індивід належить певній соц. групі разом із емоц. і ціннісним персонал. сенсом групового членства (Г. Теджфел). Окрім поняття індивідуал. Г. і., що представляє собою лише один із аспектів інтеграл. ідентичності окремого індивіда, існує й колективна Г. і. Вона передбачає наявність певної нац. спільноти, яка має власну назву, істор. територію, спільні міфи, істор. пам’ять, масову й громад. культуру, економіку і єдині юрид. права та обов’язки для всіх членів. Вказані об’єктивні передумови й риси нац. спільноти є водночас найгол. ознаками колектив. Г. і. Суттєве значення тут мають відчуття спільної долі, заг. переживання, колективна пам’ять – все, що сприяє формуванню колектив. «Ми». Тому ідентичність певної громадянської спільноти є швидше її колективною самосвідомістю, самовизначенням, самовиробленням власного образу і змісту самосвідомості. Характер цього колективного самоконструювання багато в чому залежить від об’єктив. передумов і практик функціонування даної громадянської спільноти, зокрема стану життєвих ситуацій, у яких може перебувати та чи ін. нація (екон. зростання, нестабільна політ. ситуація, зовн. загрози тощо). Водночас колективне самоконструювання образу власної громадянської спільноти може знаходитися під значним впливом поширених у її середовищі ціннісних уявлень, міфів та стереотипів, особливо тих, які змальовують контрастність між «нами» і «ними», «своїми» та «чужими». Г. і. підтримується й активізується як внутр.-політ. (задоволеність політ. ситуацією, довіра до політ. ін-тів), так і зовн.-політ. (відмежування, протиставлення і страх стосовно ситуації у сусід. країні) чинниками, причому у випадку мін. інтеграції, слабкості внутр. зв’язків зростає і навіть гіпертрофується роль останніх.

Друге з визначень, даних Г. і., стосується специфіки розвитку громадян. сусп-ва. Йдеться про свідоме та активне громадянство, яке проявляється у випадку, коли етатист. ідентичність збалансована та скоригована впливом самоорганізац. механізмів громадян. сусп-ва. При цьому індивідуал. сприйняття громадянства як не лише формал. характеристики набуває поширення у випадку, коли взаємовідносини держави та її громадян набувають рис уявного сусп. контракту – громадян. лояльність до держави та свідома ідентифікація із нею в обмін на держ. піклування, соц. захист та захист прав і свобод. Саме крізь призму концепцій громадян. нації і громадян. сусп-ва самоідентифікація громадян відбувається паралельно з процесом легітимації політ. ін-тів держ.-територ. спільноти через надання їй суб’єктив. значущості, зокрема у період політ. трансформацій зміна Г. і. відбувається тією мірою, у якій політ. простір нового держ. утворення є прийнятним для індивіда.

Показниками Г. і. слугують також ототожнення з країною, відчуття гордості за Батьківщину, бажання залишатись у своїй країні. Вони відбивають ті сфери життя індивіда, які стосуються його взаємовідносин із держ. ін-тами, політ. активністю, характеризують ступінь декларатив. підтримки й прийняття різних напрямів розвитку сусп-ва. Показники громадян. ідентичності у сукупності відбивають особливості декларатив. рівня масової свідомості в її емоц., рац. і поведінк. складових.