Написать рассказ об одном из созвездий осеннего неба.

Миф о созвездии Орла
В мифах Древней Греции орел исполнял очень важную роль, так как доставлял молнии Зевса к цели. Однажды бог и сам перевоплотился в птицу, чтобы похитить на Олимп Ганимеда, ставшего соседним созвездием Водолея.

Другой миф рассказывает, что орел охранялся стрелой Эроса (созвездие Стрелы), который выстрелил в Зевса и заставил его почувствовать любовь. Согласно еще одной истории, Акила представляет Афродиту (одетую как орел) Зевсу (в обличии лебедя), чтобы Немезида дала ему убежище. Позже Зевс поместит изображения орла и лебедя на небеса, чтобы не забыть об этом событии.

Ярчайшая звезда Альтаир получила свое имя от арабского «al-ta’ir» – «летающий орел» или «стервятник». Птолемей называл ее Aetus – латинское обозначение орла. В таком же духе ее именовали шумеры и вавилоняне.

При вивченні водних дефіцитів було виявлено, що у рослин вони мають складний і неоднозначний зв'язок із в'яненням. У особин із слабко розвиненою механічною тканиною в'янення проявляється при щонайменшому зниженні обводнення клітин, коли водний дефіцит ще суттєво не розвинувся і не веде до розладу життєдіяльності рослини. Навпаки, у рослин з дуже розвиненою у листках системою механічних тканин (такі рослини називають склерофітами) в'янення настає лише на найпізніших фазах водного дефіциту або взагалі не настає навіть при загибелі рослини від нестачі води. Так, у ніжних листках огірків в'янення реєструється при водному дефіциті 0,5– 1,0%, а у типового склерофіта соняшнику – тільки при 20-30%. Лише в порівняно небагатьох рослин між розміром водного дефіциту і в'яненням є суттєва взаємозалежність. Загалом у більшості сільськогосподарських рослин порушення життєздатності і продуктивності, викликані водним дефіцитом, починаються раніше, ніж рослина зав'яне. Висновок про ступінь водного дефіциту рослин за їх в'я ненням є непрофесійним.

Встановлено, що водний дефіцит, який розвивається, викликає лавиноподібний потік порушень у обміні речовин і життєдіяльності рослини. Вони полягають у зміні клітинного метаболізму з накопиченням низькомолекулярних органічних сполук, гальмуванні фотосинтезу часто з ушкодженням тилакоїдів хлоропластів, анатомо-морфологічних зрушеннях, затримці росту. Найуразливішими для водного дефіциту є старі тканини і клітини. Так, у томатів в посуху першими в'януть і гинуть нижні листки, а молоді тканини верхівки рослини довше чинять опір водному дефіцитові.

Одним із проявів водного дефіциту є зміна форми внутрішньоклітинної води. Він не просто зменшує обводненість клітин, а й значно змінює співвідношення між різними формами внутрішньоклітинної води. Наприклад, як виявив А.М. Алексеев, у пшениці водний дефіцит збільшує частку вакуолярної води з 29 до 44%. Оскільки вільна вакуолярна вода утримується клітиною з меншою силою, ніж іншій форми, то водний дефіцит створює передумову для подальшого прогресуючого зневоднення клітин.

Закон, виявлений Е. Рюбелем (1930), згідно з яким відсутність або недостатня кількість деяких екологічних факторів можуть бути компенсовані іншими близькими (аналогічними) факторами. Так, обмеженність світла у парнику може бути компенсована або підвищенням концентрації СО2, або стимулюючою дією деяких біологічно активних речовин (наприклад, гіберелінів). Однак така компенсація факторів, як правило, відносна, адже фундаментальні екологічні (фізіологічні) фактори (вода, світло, вуглекислий газ, азот, фосфор, калій, мікроелементи та ін.) в принципі незамінні (закон Вільямса).