Невелика розповідь про письменників нашого краю.

Тарас шевченко починав творити як художник. саме завдяки своєму таланту живописця він був викуплений к. брюлловим та іншими російськими митцями з кріпацтва та став навчатися в академії художеств в петербурзі. вже наприкінці життя його академія присвоїла йому звання академіка гравюри. творчість шевченка-художника. залишила по собі понад 1000 робіт: пейзажів, портретів, історичних та жанрових композицій.надзвичайно важкою була особиста частка  лесі українки . важко хвора, вона не припиняла боротися за життя,.відважно перемагала страшний біль і писала, писала. не пізнала леся українка й щастя  кохання . близький друг поетеси сергій мержинський помер фактично в неї на руках. інтимна лірика лесі українки має таку напругу, таку страшну силу, яка могла статі наслідком надзвичайно глибокого переживання, справжнього горя. я думаю, вам )

1уміння, майстерність, хист2вольові якості3почуттєві якості1кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні.2сміливий, розумний, спостережливий, витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе.3вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів.справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству

Реклама от  tizerlady

    василь симоненко написав чудову віршовану казку «цар плаксій та лоскотон». вона цікава та легко читається. два головні герої казки зовсім різні. мені не подобається злий цар плаксій, він несе темряву суму. мене захоплює веселий лоскотон, який приносить світло радості людям.

      дядько лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, є іншим. терплячість є переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. дорослі та діти люблять лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».

    зовсім іншим ми бачимо плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. за спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці лоскотона.

          цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям сльозолий. а дядько лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».