Сказочный герой, который нес мочить сразу 12 шкур

Вашуткин николай иванович, сам человек-геракл

Повість "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна принесла як українцям, так й іншим поневоленим Німеччиною народам хвороби, знущання, голод, смерть. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. Вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до Німеччини.

Саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника Григора Тютюнника. Війна застала хлопця на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері, тому повість "Климко" можна вважати певною мірою автобіографічною. Сам письменник — Григір Тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою. Але ця автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. Герой повісті "Климко" йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку та себе з другом. В основі твору — враження письменника від того пам'ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.

Климко залишається сиротою, виховується у дядька, але той гине від фашистської бомби. Життя змусило хлопця рано подорослішати: він серйозний, відповідальний, хазяйновитий. А після смерті дядька йому довелося покладатися тільки на себе. Мабуть, саме тому і Климко, і його друг Зульфат — чутливі й до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку Наталію Михайлівну з малою донькою Олею. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов'янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. А йти треба аж 200 кілометрів! Можливо, якби це було потрібно тільки йому, хлопець не наважився б іти в небезпечну мандрівку, але Климко готовий терпіти холод і голод заради друга, заради улюбленої вчительки з немовлям.

Дон Кіхот і Санчо Панса - два, здавалося б, полярні світи - два абсолютно різнопланові персонажі, яких ніщо не може поєднувати.

Але життя - річ непередбачувана, і ось справжній ідальго вже поряд зі звичайнісіньким селянином пліч-о-пліч ідуть шукати кращого життя, стають у нерівну боротьбу з жорстоким світом, змагаючись за добро і справедливість.

Порівняльна характеристика персонажів показує ті протилежності, які притягнулися, не зважаючи на обставини.

Дивно, як у постійній взаємодії двох діаметрально протилежних особистостей виникають спільні мотиви для діяльності, з'являється порозуміння та справжня дружба, готова йти на жертв для забезпечення благородних цілей.

Дон Кіхот

Санчо Панса

Походження

З благородної сім'ї, типовий ідальго, котрий отримав гучний титул, має привілеї дворянина, проте зовсім не має грошей

Бідний селянин. За життя збагатився дітьми, проте не має нічого більше. З родини хліборобів.

Зовнішність

Високий, худорлявий. Обличчя має різко окреслені риси. Фізично не підготовлений, дещо слабкий.

Низький, повний, з короткими ногами та чималим животом. Обличчя масне, гладке.

Заняття

Лицар

Зброєносець

Життєва мета

Благородна. Мріє захистити нещасних та знедолених, знищити зло та несправедливість.

Корислива. Бажає здобути посаду губернатора.

Риси характеру

Хоробрий, безстрашний, ідеаліст, романтик, розсудливий, освічений, добрий, співчутливий, мріє встановити чітку грань між добром і злом і стерти останнє з лицяземлі.

Боягуз, реаліст, людина слабкої волі. Корисливий, переслідує меркантильні інтереси, керується можливістю збагачення та наживи. Є прообразом «народної мудрості» без обов'язкової освіченості.

Символізм

Є символом віри у правду, добро та справедливість.

Є символом тверезої думки, адекватного світосприйняття.

Спільні риси

Дивакуваті, добрі, людяні, здатні на шаленство заради досягнення мети