Твір на тему до доброї криниці стежка утоптана

Укожної людини було дитинство, рідний дім. а додому завжди   вела рідна стежка. коли людина далеко впершу чергу згадує свій рідний дім , стежку. зі стежкою пов"язано все і дитинство, дім ,сім"я, радощі, сум! а стежка до криниці, про неї теж багато згадують люди які тоді брали воду з криниці, чичту смачну воду! тоді не було крану, світла, техніки, люди все робили руками, все робили з душею! криниця в українській сім"ї була дуже цінною. стежка яка звязана з криницею! треба любити те що було до нас та шанувати звичаї нашіх предків!

00110

українські паралімпійці вертаються з ріо-де-жанейро.

на даний момент в аеропорту "бориспіль", куди прилетіли спортсмени, знаходяться близько ста людей.

люди зустрічають спортсменів криками "слава україні! ". в руках вони тримають квіти, повітряні кулі та плакати з написами: "ви найкращі", "ваша перемога - гордість україни".

волонтер олексій мочанов раніше на сторінці в facebook  повідомив, що паралімпійці прилітають декількома рейсами, після чого їх збирають разом і організовано перевозять для урочистої церемонії зустрічі в термінал f, де все відбудеться о 01: 25.

українські паралімпійці завоювали 117 (41-37-39) медалей на паралімпійських іграх 2016 року в ріо-де-жанейро. у загальнокомандному заліку збірна україни посіла третє місце.

Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. бо через кілька століть новонароджений положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого зла.  історичний  твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів. історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. у цьому й полягає мудрість історії. а історія українського народу була від самого початку надто кривавою.  а чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори,  про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. і доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.