Тореадори із васюківки план частина 3 розділ 1! жесть потрі! 20 і!

Хлопчики – наші однолітки. Вони здатні на вигадку, бешкетують, завдають клопотів оточуючим. Але ми розуміємо, що все це вони роблять не зі зла, це – так би мовити, плоди їхньої бурхливої фантазії. Вони мріють, пізнають життя, і ми, читаючи твір, не засуджуємо їх, а сміємося і захоплюємося їхніми пригодами.

Так, у пригодах, у різноманітних приємних і неприємних ситуаціях як у Павлуся з Явою, гартується воля, характер людини і справжня дружба.

Напевно, головне, про що хоче сказати автор: дружба - це велика сила! І так важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Бо він-справжній!

Це і є те, чим можна виміряти дружбу!

_________________________

ІІ варіант.

Дружні стосунки є показником того, наскільки люди цікаві, важливі і цінні один для одного. Основними якісними показниками дружби є такі речі як довіра, терпимість, взаєморозуміння, взаємоповага, вміння піти назустріч і до бути поряд у важкій ситуації. Справжня дружба - це щось набагато більше, ніж приємне спілкування у веселій компанії.

Значення і цінність дружніх відносин вимірюється тим, що кожен може покластися на іншого в будь-якій ситуації або сам надати необхідну підтримку і до Як наприклад коли герої с повісті «Тореадори з Васюківки», Ява і Павлуша врятували життя песика, доклали для цього  багато зусиль, навіть ризикували життям. Ява повністю поклався на свого друга, коли поліз в коледец, а Павлуша тягнув за мотузку із криниці Яву із врятованим Собакевичем, не зважаючи на те як йому було важко це робити.

Коли люди дружать, кожен з них без коливань переживе з іншим як хвилини радості і щастя, так і складні ситуації, біди і невдачі, як це робили два кращіх друзів – Ява та Павлуша.

Объяснение:

Історія може бути жорсткою і несправедливою до діячів певної доби, але рано чи пізно вона розставить відповідні об’єктивні акценти. наступник олега на київському столі князь ігор не став героєм в епічній традиції, народна уява не нагородила його надприродними здібностями, а літописець у «повісті временних літ», хоч і називає ігоря хоробрим і мудрим, але засуджує його жорстокість і ставиться до нього не дуже прихильно. тавро осуду на образі князя залишається. і це тоді, коли ігор очолював колосальну політичну систему, що складалася з двадцяти князівств, правителі яких не належали до роду рюриковичів. тож зрозуміло, що йому було нелегко знайти з ними спільну мову. ігор підписав вигідну угоду з візантією, відзначався толерантністю у справах релігійних (за його князювання мирно співіснували язичники і християни), ставлення князя до жінки може бути прикладом і для сучасників. але чому ж у народній творчості ігор — князь без воєнної удачі, що є найгіршим вироком для воїна? спробуймо з’ясувати відповіді на ці питання, бо в них відчуваються перегуки з нашим часом.ігор став великим київським князем після смерті олега у 913 році (як пише іпатіївський список «повісті временних літ»). щодо його походження, то «повість» під роком 879 роком згадує, що рюрик перед смертю передав княжіння олегові. літопис не говорить, коли народився ігор, але вказує, що 903 року він одружився з ольгою, а у 942 р. (тобто у досить літньому віці) у них народився син святослав. ці дати викликають михайло грушевський у «історії україни-руси» припускає, що ігор міг стати великим київським князем значно пізніше, а між олегом та ігорем, можливо, правив іще якийсь князь, ім’я якого історія не зберегла. у 948-953 рр. ігоря в живих вже не було, бо константин порфирородний у своєму трактаті «про іння державою» пише про ці часи як про епоху ольги і святослава, сина ігоря.за літописом, правив ігор до 945 року, себто приблизно 33 роки. після смерті олега підкорені ним племена, зокрема древляни, уличі, відмовлялися коритися києву і новому князеві. перед ігорем постала необхідність придушити ці тенденції, аби не допустити розпаду русі. 914 року ігор вирушив у похід на древлян.