Твір на тему "як я провів своє минуле різдво"

  маленький норвежский порт. портик. даже не портик, а лишь небольшой нефтеналивной терминал в глухом фьорде между отвесными скалами. в отдалении огни с неясными очертаниями нескольких домиков, где живёт обслуживающий персонал. легкий туман. так. дымка. пронзительные крики чаек.        у причала борт о борт стоят два танкера. похожих друг на друга. развеваются два российских флага. на корме каждого судна под названием крупными буквами написан порт приписки. санкт-петербург. владивосток.        картина, в общем-то, обычная и довольно унылая. но на календаре 31 декабря. конечно же, встречать новый год полагается дома. но уж лучше так, чем в океане на переходе кувыркаться.        разумеется, экипажи уже перезнакомились, постоянно бегая друг к другу в гости. и уж два раза, разумеется, принято решение встречать новый год вместе.        в европе отношение к нашему самому любимому празднику категорически наплевательское. они своё католическое рождество отмечают, которое, кстати, уже прошло.         к востоку время старше. а мы и так на много миль западнее нашей столицы

Навесні шрам і петро наближалися до києва білгородським шляхом. вони заїжджають на хутір хмарище до череваня, крім того козаки зустрічають там божого чоловіка, який розповідає про події на україні. шрам зізнається, що він їде не в київ, а до сомка в переяслав і хоче взяти з собою і кобзаря, бо його козаки послухають. петро знайомиться у череваня з його дочкою лесею і закохується в неї. череваниха хоче видати лесю за сомка і пропонує перед заручинами поїхати на прощу до києва, куди вони й їдуть. біля печер черевань зі шрамом зустріли гетьмана сомка. шрам розпитує сомка про його позиції як гетьмана, той впевнений, що його підтримають. до сомка приходять запорожці кирило тур та чорногор. кирилові дуже леся і він викрадає її. петро був поранений у сутичці з кирилом і його повезли на хмарище. гінець передає, що у сомка мало шансів на гетьманську булаву і тому шрам з череванем збирається у ніжин вмовити васюту підтримати сомка. якось петро зустрічається з кирилом. і той запрошує його додому. приходить пугач і наказує кирилові їхати до коша на розправу. петро їде в урочище романовський кут, куди повезли кирила. там стоїть кошем брюховецький, готовий до чорної ради. після покарання киями петро допоміг кирилові дістатися до матері. всі зібралися в ніжині. прибув сомко і старшина роз’їхалася по дворах, біля гетьмана залишився тільки шрам. всі віддали голос за сомкового ворога. на раді перемагає брюховецький і починає свою владу. перш за все він заточує сомка в темницю. кирило тур проникає в темницю та пропонує сомкові залишитися замість нього. гетьман відмовляється заплатити чужим життям за своє. сомка вбивають. *** якось йдучи на запоріжжя, петро заїжджає на хмарище і там одружується з лесею.

в основі найвизначнішої повісті григорія квітки-основ*яненка «маруся» покладена історія взаємного, відданого, однак нещасного кохання. молода пара є втіленням довершеності. ідеалізація головних героїв відчувається в описі їх зовнішності, манер, поведінки. портрети молодих людей змальовано поетично та тонко. автор присвоює головним героям ідеальні риси, такі як віра в бога, слухняність, співчутливість, працьовитість, доброчесність та благородність.

в образі дівчини-селянки марусі втілені найкращі риси українки. її природня краса гармонійно поєднується з багатим внутрішнім світом, котрі створюють ідеал українського дівоцтва. зображуючи головну героїню автор широко користується засобами фольклорного зображення духовності дівчини-красуні, вдається до ліризму народної пісенності та сентименталізму. її мова пересипана пестливими словами та зверненнями, емоційною лексикою, українськими прислів*ями та приказками. в образі молодого юнака василя, головного героя повісті квітки-основ*яненка, найкращого зображення дістають риси сентименталізму. він щиро переживає розставання з коханою на кладовищі, її смерть, а згодом відхід від звичного життя.

автор показав душевне багатство, моральну чистоту, котрими наділені прості українські селяни. основною з чеснот, притаманних тогочасному люду, квітка-основ*яненко вважав релігійність як основу послушності, смиренності та високої моральності людей. повість «маруся» здатна викликати сльози, переконати, що українці мають мелодійну та безсмертну мову, багату культуру.