Продолжить мнение я знаю, що культура людини накладає свій відбиток на її поведінку, тому

Людина змiнюэться тому що дiзнаэться б iльше

Мелашка  лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. сонце грало на  червоному намисті, на рум'яних щоках. дівчина була невелика на зріст, але рівна,  як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида,  з тонким носиком. щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та  червоні, як калина. на чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні  брови, густі-прегусті, як шовк.  лаврін  лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. веселі сині, як небо, очі світились  привітно й ласкаво. тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс,  рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. він був схожий з виду на  матір.  маруся  «замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою». «вона любила цілувати їх (панів) в руки, кла-нялася, підсолоджувала свою розмову з ними». «вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. все на їй було чистеньке, неначе нове». «неначе в розмові мед розливала по хаті».  омелько  «здорові загорілі жилаві руки». «густі дрібні зморшки». «сухорляве й бліде лице». «він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій напечаток». старий омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.  карпо  карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. гострі темні очі були ніби сердиті.  мотря  мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.

Характеристика кайдаша "широкі рукава закачалися до лік5тів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. на сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною." "лице його було жовте, як віск" "його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під бровами." кайдашиха "вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима,з тонкими губами та блідним лицем." "по другий бік тину стояла баба кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг сорочці, в здоровій хустці на голові." лаврін "лаврінове молоде довгасте лице було румяне. веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. він був схожий з виду на матір. " карпо "карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате." кайдашеві сини "кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими , трошки горбатими носами, з румяними губами."