Характеристика яви (або павлушi) з твору " тореадори з васюкiвки".

Павлуша і ява («насправді його іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». гострий на язик дід салимон каже про них: «одно… ява і павлуша пішли. от хлопці! орли! соколи! гангстери, а не хлопці! нема на них буцегарні».павлуша і ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю васюківку, як радіо на перше травня».енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». за характером павлуша і ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є іван. це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «виховання дітей у сім’ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…за своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління». попри всі суперечки між друзями, ява зважає на недавню хворобу павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. крім того, іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. з того моменту друзів стало троє: павлуша, ява і собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.

Дідусь хлопчика був незвичайно вмілою людиною і мав «золоті руки». він настільки багато усього вмів, настільки багато людям, що його «знав увесь повіт». найдорожчими для дідуся була «земля, вірна жінка і пісня». він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. «…біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда». дідусь дсм’лн був майстром на всі руки. вій був і бондарем, і ковалем, і будівельником, міг вирізати з дерева фігурки не тільки людей, а й апостолів. дід завжди жалів дружину, з якою прожив довге

Історичні пісні є складовою частиною українського героїчного епосу. У них відображено важливі події історії, змальовано відомих історичних осіб. Основний зміст пісень – боротьба українського народу проти іноземного поневолення за соціальне та національне визволення. Історичні пісні виражають народне розуміння історії, дають оцінку подіям і діяльності відомих діячів.

Хронологічно першими творами є пісні про турецько-татарські набіги, про полонення мирного населення та його страждання в неволі. У піснях народ оспівав оборонців вітчизни,