Реферат або доповідь на тему пам'ятники тарасу шевченку у львові

Пам’ятник тарасу шевченку ця площа кардинально змінила свій вигляд у 1992 році. саме тут 24 серпня відбулася подія, на яку чекало кілька поколінь львів’ян. тут було відкрито пам’ятник т. шевченку. довгим і важким був шлях поета до львова. ще сто років тому, за часів австро-угорщини, громадськість міста зробила першу спробу спорудити пам’ятник генієві українського народу, але міська влада не дала на це дозволу. в свою чергу радянська влада визнавала шевченка як геніального поета, але намагалася представляти його тільки як борця за права знедоленої бідноти, замовчуючи роль шевченка, як духовного лідера української нації. але ідею, яка зародилася в народі, неможливо було знищити. в кінці 80-х років xx ст. розпочався новий збір грошей на пам’ятник кобзарю. під тиском громадськості уряд урср у 1987 році прийняв постанову про встановлення пам’ятника шевченку у львові. міська влада спочатку не погоджувалася на реконструкцію площі і встановлення пам’ятника на центральному проспекті, але пристрасне слово львівського поета богдана стельмаха, який закликав приносити квіти на це місце, остаточно утвердило вибір місця для монументу. заклик поета було підхоплено. щодня приходили до обраного місця львів’яни – старі і малі, школярі і студенти, весільні пари і насипали велику гору квітів. це була своєрідна маніфестація, яку вже неможливо було зігнорувати, адже рішення прийняв сам народ. в організованому конкурсі переміг проект скульпторів володимира та андрія сухорських. хоч зібраних грошей бракувало, але на прийшли українці з діаспори. василь іваницький організував збір коштів та виготовлення фігури поета в аргентині. відлита скульптура була доставлена кораблем до гамбурга, а звідти перевезена до львова. пам’ятник був освячений владиками православної, греко-католицької, вірменської та римо-католицької церков. урочисте відкриття відбулося у першу річницю незалежності україни. зліва від фігури поета піднімається вгору так звана «хвиля українського відродження». це 12 – метрова стела з фігурними рельєфами, які символічно зображують історію україни від часів київської русі до початку xx ст. на стороні, що перед нами, та історію україни xx ст. – на зворотній стороні. цю частину пам’ятника відкрили трьома роками пізніше. перед собою ви бачите фігури не тільки реальних історичних особистостей, але і героїв творів тараса григоровича шевченка: внизу посередині сліпий кобзар перебендя і хлопчина поводир перед ним, справа від кобзаря міцно притискає до себе дитину героїня поеми «катерина», а зліва страшна сцена страти колесуванням козака з поеми «». якщо ви подивитеся вище, зліва є зображені традиційні завойовники україни в різні часи: турецький султан з кривою шаблею, польський король в короні з буллою в руках, російський царський офіцер і католицький монах. справа – захисники українського народу: сцена посвяти в козаки, де молодому воїну передається козацька шабля, а мати благословляє його іконою, вище молода дівчина прощається з козаком, який відправляється на січ. посередині велична фігура на коні з гетьманською булавою в руках належить видатному гетьману україни, петру сагайдачному, який був родом із львівщини. сагайдачний закликає на бій за незалежність україни як козаків (зліва), які ведуть запеклий бій з турецькими військами, так і діячів держави, церкви та культури, скульптурні портрети яких охоплюють фігуру оранти. серед них ми пізнаємо гетьмана мазепу з прапором в руках, богдана хмельницького з булавою, православного священика, княгиню ольгу, ярослава мудрого, володимира великого – хрестителя україни, роксолану та державних діячів та полководців. справа – фігури філософа сковороди, з книгою в руках, письменників шашкевича, головацького, котляревського, а за ними цілий ряд культурних діячів українського народу, тих хто зберігав українську мову та примножував досягнення українського мистецтва, літератури, філософської думки.

Мені, взагалі, подобається літо, а ще більше подобається погода цієї чудової пори року.  це ж так прекрасно. коли світить сонечко, тепленько, пташки свівають свої мелодійні пісні, а різнобарвні квіти буяють у саду. ранком, коли прокидається сонечко, так гарно, ніби все оживає, все наповнюється життям і радістю. ближче до обіду, сонце піднімається вище, тому можна із гордістю піти у ліс або пограти на свіжому повітрі якусь цікаву гру. а коли сонечко вже ось-ось сяде, вода достатньо нагрілась,  можна піти на річку, 

Із сивої давнини, через століття долітають до нас голоси, у яких звучить палка любов до рідної руської землі. у геніальному давньому літописі "слово о полку ігоревім" руська земля усвідомлюється як щось єдине, як надбання народу, що йде від одного кореня, незважаючи на чвари та існування різних князівств. душа автора "" невіддільна від рідних просторів і туманів південно-руських пагорбів і безмежних степів. природа живе та дихає в "слові", разом виступає з воїнами-русичами, які перегородили "великі поля черленими щитами". вона радіє разом із ними перемозі, сумує під час поразки. не перестає дивувати нас земля наша багатьма озерами, ріками та джерелами, високими горами, дібровами, просторими полями, різноманітними звірами та птахами, містами великими, селами чудовими. любов до батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. "слово о полку ігоревім" у наш час, час соціальних і національних конфліктів, звучить як духовний заповіт наших давніх пращурів. це "золоте слово" вчить нас любити свою батьківщину і зберігати її єдність. тема твору:   зображення невдалого походу князя ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні). ідея твору:   заклик до єднання, любові до рідної землі. «слово про похід ігорів» – не тільки найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, але й зразок героїчного епосу народу. невідомий автор закликає берегти й любити русь-україну, примножувати її багатства.