Характеристика образу планетника. 7 клас, борис харчук "планетник".

У  меня такой же вопрос) как  и  у тебя

Про мойсея  одному ізраїльському подружжю господь подарував сина. щоб дитина не потрапила до рук злих єгиптян, мати спочатку ховала її, а потім змушена була сплести кошика, покласти туди немовля й пустити в річку. за тим, куди попливе кошик, стежила її дочка. кошик пристав до берега, де купалася царська донька. добрій царівні стало жаль хлопчика, і вона взяла його. а тут підійшла дівчинка й сказала, що може знайти годувальницю для дитяти. і свою матір. царівна наказала жінці взяти дитину, вигодувати її, а як та виросте, до неї. мати дуже зраділа — тепер її сину ніщо не загрожує. коли хлопчик підріс, його відвели до царівни, і та полюбила його, як рідного, назвала мойсеєм ("той, кого дістали з води, з кошика"), багато чого навчила, тому він виріс розумною людиною.  якось мойсей, побачивши, що єгиптянин немилосердно б’є робітника-єврея, заступився за бідолашного, при цьому вбив наглядача. про це дізнався фараон — і мойсееві довелося тікати. у чужій землі він заступився за дочок тамтешнього священика, потім одружився з однією із них  якось мойсей, випасаючи овець, побачив кущ, що горів і не згорав, потім почув голос господа, який наказав йому вивести ізраїльтян із неволі. мойсей сказав, що люди можуть йому не повірити. тоді господь перетворив його жезл на змію, зі здорової руки зробив хвору і навпаки, воду обернув на кров і сказав, що мойсей може показати ці чудеса ізраїльтянам, щоб ті повірили йому як посланцеві божому.  сорок років божий обранець вів через пустелі свій народ до землі обітованої. за цей час багато ізраїльтян зневірилися, стали нарікати й лаяти мойсея. коли мандрівники підійшли до гори сінаю, то господь передав мойсею десять своїх заповідей, записаних на кам’яних дошках, щоб він розповів про них народові. 

«тополя» шевченко аналіз вірша   рік написання: 1839 жанр:   з казково-фантастичними подіями. тема:   розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. ідея:   невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. основна думка:   кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. проблематика «тополя»: • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти. художні засоби «тополя» метафори:   «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». порівняння:   «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». повтори:   «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». епітети:   «біле личко», «карі », «щира правда». звертання:   «легше, мамо, в труні лежати», «бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «зроби, моя пташко! ». «добре, доню…», «і, бабусю», «плавай, плавай, лебедонько! », «скажи, моє серце! », «мамо доле моя! », «боже милий, боже! », «подивися, тополенько! », «рости ж, серце-», «не знайте, дівчата! », «бо не довго, чорнобриві! » композиція  «тополя» «тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. як твір унт за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. у творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння. експозиція:   вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю. зав’язка: полюбила чорноброва козака дівчина. розвиток дії:   зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем. кульмінація:   молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака. розв’язка:   дівчина за зілля ворожки стала тополею. сюжет  «тополя» край дороги росла висока тополя. розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. молода дівчина закохується у  козака, але той поїхав на війну де й загинув. дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію  — старого багатія. дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. остання надія дівчина  — це стара  ворожка  до якої вона звертається за . та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в  тополю.