Суперницею мавки в драмі лісова пісня виступає?

Килина  - земна жінка, з якою одружується лукаш.

над питанням, який носить не тільки філософський, але й релігійний характер: «в чому полягає сенс життя людини? », задумувалось багато людей. навіть можна сказати не багато, а всі.

такі видатні як григорій сковорода, вікентій хвойка, подружжя кюрі цікавились цим питанням і у кожного із них був свій погляд на те, для чого ми прийшли на цей світ. ці питання були актуальними не лише в ранні епохи, вони не втратили своєї популярності і в наші дні.

кожна   людина сама для себе вирішує сенс свого існування. для когось він полягає в добробуті своєї родини, а для інших в служінні своєму народу, богові і т.п. одні вбачаюсь сенс буття в даруванні людям, які їх оточують радості, а інші в хорошому заробітку, який можна буде витратити на власні потреби, для відпочинку та розваг.

людина прийшла на цей світ не лише для того, щоб існувати, розмножуватись і помирати. вона повинна залишити якусь частинку себе для навколишнього світу. лише ті люди, які живуть для інших зможуть стати справді щастливими. кожен із нас повинен мати свою думку і не йти за всіма.

особливо це стосується теперішнього часу. коли традиції і культура занепадає і кожна індивідуальність стає сірою масою. людина повинна вміти дарувати тим хто нас оточує позитивний настрій, усмішку. не даремно кажуть «поделись улыбкою своей и она к тебе не рас еще вернется», адже те, як ти відносишся до світу, та до людей, які тебе оточують впливає і на тебе.

однозначно на питання в чому полягає сенс життя кожна людина відповідає по-різному. у кожного із нас своє призначення, заради якого ми прийшли на цей світ і шкода, що багато людей це не розуміюсь. вони пливуть по річці життя і не хочуть нічого змінювати. їх повною мірою задовольняє те, що вони їдять, п’ють, і в що одягаються. а коли навіть когось це і не влаштує, то він просто промовчить, тому що так роблять всі його знайомі і родичі.

звісно будуть і ті, які не мовчатимуть, які будуть боротися за свої традиції, культуру і знайдуть сенс життя, коли ближче познайомляться з навколишнім та внутрішнім світом. але таких людей, як раніше було написано — одиниці.

це питання було, є і буде актуальним на протязі багатьох років і кожна людина, яка вважає  себе індивідуальною, вирішить в чому полягає сенс життя. а інші так і будуть продовжувати бути лише сірою масою.

Скільки жили у світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. і мені здається, що з'явилася вона як сама по собі, просто протягом спілкування. повага до старших не є якимось ритуалом, який повторюється лише кілька разів на рік. ми повинні підтримувати її кожен день. я не маю на увазі, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. а слова треба підкріплювати діями. і як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? дуже це важко? багато зусиль треба до цього додати? на мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. лише трохи. зовсім не важко поступитися місцем у трамваї чи тролейбусі. але це вже і є знак поваги до старших. постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. хлопчик, який півнем сидить в переповненому автобусі, а поруч стоїть втомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. а іноді буває і так, що вона просить уступити місце, а хлопчик відповідає відмовою. це, на мій погляд, вже зовсім хамство! крім цього, треба завжди бути ввічливими. якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. не можна підвищувати голос на дорослих. це буде просто непристойно. ми не завжди згодні з ними, але все ж треба стримуватися. якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. так як неввічливо буде влазити, або ще гірше, скиглити або кричати. якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та галасу. хоча іноді так хочеться розлютитися, я намагаюся стримуватися. неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. існують і інші правила, що стосуються спілкування. до людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба і звертатися по-різному. якщо це вчителька чи незнайома людина, треба називати її на ви, так як називати на " ти " можна тільки найближчих людей, які старші за тебе: маму, тата, бабусю чи дідуся. а тітку і інших родичів треба величати тільки на ви. всі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так повинен вести себе кожен.