Описати захід сонця, викорисвуючи персоніфікацію!

Заходить сонце.останній промінь не згасне.останній вогник світла співає мені вечірню пісню.співає сонце.та пісня ця скоро покине все.

Герасим калитка - головний герой трагікомедії сто тисяч. він заможній селянин, мав двісті десятин землі та 5000 карбованців.герасим - працьовитий,любив землю,підприємливий,але водночас жадібний,заздрісний,лицемірний,хитрий. герасим калитка- чоловік років 50, середньго зросту кремезної статури.волосся з сивиною,  невеличка борідка.одягнений у сорочку та штани з грубого полотна.мав дружину та сина. савка-кум герасима калитки,селянин років 50-60,середнього зросту середньої статури.сиве волосся, вуса.одягнений у сорочку та штани з грубого полотна. він добрий, боягузливий та водночас сміливий простий працьовитий, ніколи не заздрив

На щуку хтось бомагу в суд подав, що буцім би вона такеє виробляла, що у ставку ніхто життя не мав: того заїла в смерть, другого обідрала. піймали щуку молодці та в шаплиці гуртом до суду притаскали, хоча чуби й мокренькі стали. на той раз суддями були якіїсь два осли, одна нікчемна шкапа та два стареньких цапа, - усе народ, як бачите, такий добрячий та плохий. за стряпчого, як завсігди годиться, була приставлена лисиця.. а чутка у гаю була така, що ніби щука та частенько, як тільки зробиться темненько, лисиці й шле - то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких або линів гарненьких.. чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не - а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. зійшлися судді, стали розбирать: коли, і як воно, і що їй присудити? як не мудруй, а правди ніде діти. кінців не можна поховать.. не довго думали - рішили - і щуку на вербі повісити звеліли. - дозвольте і мені, панове, річ держать, - тут обізвалася лисиця. - розбійницю таку не так судить годиться: щоб більше жаху їй завдать і щоб усяк боявся так робити, - у річці вражу щуку утопити! - розумна річ! - всі зачали гукать. послухали лисичку і щуку кинули - у річку.