Мне нужно на завтра здавать! твір"мій улюбленний літературний персонаж(герой)"

літературні герої вони стають для когось ідеалами в житті, для інших — негативними персонажами, для когось зразком тієї чи іншої епохи чи часу. але всі створені письменниками образи несуть ту чи іншу виховну місію.і. с. нечуй-левицький у своїй соціально-побутовій повісті «кайдашева сім'я» створив образи селян пореформеної доби xix століття. це яскраві і колоритні образи, бо кожний із них неповторний і індивідуальний: тихий, богобоязливий омелько, добра господиня і гарна куховарка маруся, бриклива мотря і насуплений карпо, ніжний лаврін і лагідна мелашка, а ще два незабутніх образи, які є, мабуть, чи не в кожному селі, — це баба палажка і баба параска. особисто мені саме ці гумористичні образи. чому вони? по-перше, я люблю, коли літературний образ має якісь негативні вади, теплим жартом можна побавитись, а ще мені дуже жаль цих бабусь, які з одного боку хочуть зробити людям добро, а з другого — не можуть не змагатися, хто з них краща, що викликає сміх.образи двох сільських старих жінок, створених письменником, серед негативної атмосфери сварок викликають не негативне ставлення, а, навпаки, співчуття читачів. хочеться не глузувати, а помирити цих двох бабусь, щоб вони не витрачали своєї енергії на сварки, а жили і творили добро. бо свій життєвий досвід, вміння вони могли б передати іншим. адже вони віруючі люди, ходять до церкви, хочуть служити богові і людям, жити праведно на цій землі. але, на мою думку, затурканість і безкультурність, неосвіченість і темнота кріпосницького ладу породили ці гумористичні образи.сам письменник дуже любив своїх персонажів. про це свідчить і їх довге літературне життя: у і. с. нечуя-левицького є ще й оповідання, яке так і називається — «баба параска і баба палажка», яке автор написав 1874 року, за чотири роки до створення повісті «кайдашева сім'я».подобаються мені ці образи і своєю мовою: вона пересипана приказками, прислів'ями, несподіваними порівняннями.незважаючи на обмеженість світогляду, забобонність і примітивізм, ці образи викликають у нас повагу до старості та жаль, що в цих жінок було таке життя. сміх із сумом, із теплим співчуттям викликають у мене ці образи.

мій улюблений герой мауглі.він мені сподобався тому що мауглі хоробрий визнає закони джунглів.гарно навчався у та багіри.захищав своїх товарищів.ніколи не кидав у биді.

Візантійський історик Прокопій Кесарійський у своїй праці «Історія війн» описує склавинів та антів – можливих предків українців – як людей, що непідвладні комусь одному. Вони вирішували усі справи спільно, народовладдям.

Конституція Пилипа Орлика – перша українська та одна з перших європейських конституцій – запропонувала розподіл влади на окремі гілки й критикувала «самодержавство».

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» – перша пісня, яка прозвучала у космосі. Її проспівав український космонавт Павло Попович на кораблі «Восток-4» спеціально для конструктора космічних кораблів українця Сергія Корольова. Його Ілон Маск, засновник космічної компанії SpaceX, назвав одним з найкращих фахівців у галузі.

Уродженець Полтави Юрій Кондратюк розробив «теорію зупинки» на небесному тілі з сильним гравітаційним полем. Ще студентом гімназії він зрозумів, як забезпечити посадку та зліт усього космічного корабля. Уже через 40 років американці успішно використали розрахунки Юрія Кондратюка під час висадки астронавтів на Місяць.

Ерцгерцог Вільгельм Габсбурґ так захопився українською мовою та культурою, що це забрало його життя. За любов до вишиванок отримав прізвисько Василь Вишиваний, він писав вірші українською, командував загоном Українських січових стрільців, а згодом став міністром УНР. Радянські агенти викрали його у Відні, а потім засудили до 25 років тюрми за спробу створення «самостійної України».

1976 році під час матчу між СРСР та НДР у Монреалі канадець українського походження Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці та з прапором України і станцював гопак. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!».

"мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик.""срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. коли я запитав, як його звати, почувся звук «бумс! », і я зрозумів, що це — бумс. я не буду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити.""матері лякають сопухою дітей, які не хочуть спати. я теж спочатку боявся, а потім перестав.""ні наступного дня, ні пізніше не прийшов до греблі. річка швидко розмила загату. мені стало дуже сумно. захотілося, щоб по ряд був друг.""раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. це мама. вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, вволю.""і досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав.