Ум.коцюбинського пройшла еволюція художньої свідомості? ?

Від  реалізму до імпресіонізму.

Приказки. • хліб у поті чола. • земля — найпривітніша людська домівка. • з любові й терпіння народжується людина і хліб. • природа — наша мати. за гріш не купити маку, а за гривню — правди. 3.11.2. народна мудрість. • є таке наврочливе око, що його все на світі боїться. • всередині рожевий віночок — непорочність зі знаком сонця (квітка нарциса). 3.11.3. людина і чаклунство. • відвідування матері з сином знахарки, яка лікувала хлопця тим, що «качала й виливала куряче яйце». • «село звинувачувало відьом, нечисту силу: це вони наслали спеку. зібрався хресний хід, кропили, обходячи поля». 3.11.4. свята. • люди для того їх і понаставляли, щоб легше було перебути зиму. мати внесла в хату снопа, а він водив коляду, стукаючи в замерзлі вікна, просячи дозволу славити сонце, яке повернуло до тепла й новий рік. потім на озері прорубано ополонку — святили воду, а він вийшов із-за пазухи й пускав голубів: вода — на здоров’я, голуби — на щастя. їли найбільше свято — воскресіння »

Зібралася весна-красна в гості в північні краї. всю зиму вона провела разом з перелітними птахами на теплому півдні, а як стало сонечко все вище і вище на небі підніматися, тут вона і вирішила летіти. просить весна перелітних птахів - гусей, лебедів: «віднесіть мене подалі на північ, там мене чекають не дочекаються і люди, і звірі, і птахи, і різні крихітні жучки-павучки». але птахи побоялися летіти на північ: «там, кажуть, сніг і лід, холод і голод, там, кажуть, ми всі замерзнемо і загинемо». скільки весна не просила, ніхто не хотів її у північні краї віднести. зовсім вона засумувала: що ж, видно, доведеться все життя на півдні прожити. раптом вона чує голос звідкись з височини: «не журися, весна-красна, сідай на мене, я тебе швидко на північ доставлю». глянула вгору, а по небу над нею пливе біла пухнаста хмарка. зраділа весна, забралася на хмарку і полетіла у північні краї. летить та вниз, на землю, поглядає. а там, на землі, всі радіють, всі її зустрічають. у полях рясніють проталини, біжать струмки, зламують на річці лід, а кущі та дерева в лісах і садах покриваються великими, готовими ось-ось вже розкритися бруньками.полетіла весна красна з півдня на північ на білій пухнастій хмарці. а слідом за нею потягнулися в рідні краї незліченні зграї перелітних птахів - гусей, лебедів і всякої крилатої дрібниці: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, піночки, славки з того часу люди й запримітили: як з’явиться  на небі перша пухнаста хмарка, так, значить, на ньому весна-красна прилетить. чекай тепер з дня на день тепла, талої води, чекай з півдня веселих крилатих гостей