Зробіть віршовий розмір вірша " ти знаєш що ти людина "

Ти знаешь,що ти людина! добра і красива, добролюбна і вродлива! ти найкраща,  ти така! бо ти розумна, ось така! ти людина! ти це-знаешь! ти найкраща! (не зрозуміла завдання.склала вірш)!

Упершій половині xiii століття монголо-татарські орди, очолювані батиєм, захопили київ і попрямували через карпати в угорщину. вояка батий вогнем і мечем плюндрував землю галицької русі. але мужньо боронився український народ. про один з епізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарською ордою розповідає іван франко в повісті "захар беркут". служіння народові було метою життя дев'яносторічного захара. усе своє життя віддав він громаді. дізнавшись про наближення ворога, захар радить тухольцям не просто відбити, а розгромити монголо-татарів. старого беркута хвилює не тільки небезпека, що нависла над тухлею, а й та небезпека, що загрожує сусідським селам. то ж, заручившись сусідською , послухавши поради захара, громада вирішує розгромити ворога в тухольській долині. саме в цю складну хвилину старий беркут отримує звістку про те, що його син максим живим захоплений у полон. захар не йме віри дим словам: максим краще дасть себе порубати, ніж віддасться в неволю. але максим боровся сміливо, і лише підступом та силою вдалося взяти його та закувати в залізні пута. на душі в захара беркута туга та тривога: небезпека загрожує громаді, син у полоні, як воно буде? та чи здобудуть вони перемогу? сама природа ніби передчуває біду: ревуть тури, виють вовки, навіть земля глухо стугонить. захар беркут усвідомлює свій обов'язок ватажка навіть тоді, коли боярин тугар вовк пропонує тухольцям випустити монголів із долини, а за це віддати полоненого максима живим. люди розуміють, який біль крає зараз батьківське серце захара, і пропонують прийняти пропозицію. але старий беркут у цей час — насамперед громадський ватажок. він відмовляється, тому що звільнені монголи обов'язково підуть нищити сусідів, які зовсім не готові до бою й зазнають ще страшніших втрат. захар підкорює батьківські почуття громадським інтересам і твердо відповідає монгольському посланцеві: "або ми всі загинемо, або ви всі — іншого вибору нема". у героїчній боротьбі тухольцям пощастило розбити монголо-татар, та залишилася ще купка ворогів, які потопали. серед них були ворожий воєначальник бурунда й максим беркут. вороги просять відпустити їх в обмін на життя молодого беркута. і цього разу захар незламний. приборкавши батьківські почуття, він розуміє, що звільнені монголи не простять загибелі свого війська й наведуть на тухлю ще більшу силу. "нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю! " — каже старий беркут і своєю рукою посилає величезний камінь у купу ворогів, де був і його син. але не витримало серце батька: захар "тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко". його можна зрозуміти. але в грізний для народу час старий беркут показав надзвичайну твердість, стійкість, силу духу. у своїй останній промові перед громадою захар беркут зазначає, що тухольці перемогли не лише завдяки зброї, а й за мудрості, згуртованості, дружби. слова старого беркута звучать як заповіт нащадкам: "доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". іван франко втілив в образі захара беркута мудрість народу, його прагнення жити в злагоді та мирній праці. своєю повістю великий каменяр закликає нас любити свій народ і свою країну, яка стільки страждала, а ще більш за все цінувати згуртованість і єдність, які роблять будь-яку громаду непереможною.

Унаш час, час науково-технічного прогресу, люди продовжують замислюватись над питанням: що робить людину людиною – звання, ім’я, чин, достаток чи щось інше? я думаю, що не треба дивитися на те, як високо піднялася у суспільстві людина, на її посаду, звання, походження. треба звертати увагу на саму людину, її душу. багатство ще не означає, що людина,  якій воно належить, добра та порядна, частіше буває навпаки. тож під лахміттям убогого можна знайти людяність і добро, а під дорогим вбранням – черствість і нелюдськість.мабуть, колись настане такий час, коли кожна людина буде цінною для суспільства. і воно надаватиме всім безмежні можливості, піклуватиметься про кожного. можливо, тоді не буде ні бідних, ні багатих. однак зараз це ще далеко не так. ідеальної, „чесної бідності” я не бачу, бо бідність і злидні часто породжують різні злочини. і багаті люди бувають черствими і злими. іноді людину сприймають тільки за якістю одягу: гарний одяг, отже, людина хороша. якщо одяг поганий, значить людина бідна і нікчемна. так вважає і багато хто з моїх однолітків. та усім треба пам’ятати вислів роберта бернса: ” звання – лиш карб, людина – скарб”.