наступного дня сіроманець прокинувся знесилений й голодний. вирішивши що сашко не прийде до нього він став на свої могутні й знесилені лапи. й різкий запах сашка вдарив йому в ніс. вовк думав що цей запах приніс вітер, але через декілька хвилин він почув як хтось іде і несе з собою пиріжки з печінкою. сіроманець поволі підійшов й зрозумів що це не сашко. то була галя грушевська. вона ніжно сказала, протягнувши пиріжок вовкові:
- на. ти голодний як вовк! – сама не очікуючи того сказала галя.
вовк впізнав її й сів їсти пиріжок.
- сашко зараз вдома. він захворів й поросив щоб я тебе знайшла й приглянула за тобою, - вела дівчинка.
вовк різко встав й хотів було бігти до сашка, але його зупинила галя.
- сашків батько не дозволив тобі жити у них… але я можу тихо відсести туди тебе, якщо ти не проти хитни головою.
вовк ввічливо махнув головою. галя одягнула йому повідок. вони разом пішли до сашка. галя постукала у вікно.
- чого тобі? ти, до речі, сіроманця знайшла? а годувала його? – хрипів сашко.
- годувала, годувала. ти зараз сам вдома?
- зараз сам. через пів години батькі з міста приїдуть. а щось трапилось?
- сіроманчик до тебе хоче…
сашко не відпові вискочив із хати й чкурнув до вовка. вони разом валялися на траві. потім пішли до хати…
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Як скласти план до образу героя твору?