Твір на тему"чи вважаю я себе патріотом? "

Явважаю, хоча б у душі кожна людина повинна бути патріотом. я, наприклад, патріотка, дуже люблю своє рідне місто запоріжжя, в якому народилася, поважаю рідну, мелодійну, українську мову, володію нею гарно, але іноді, чесно кажучи, соромлюся рідної мови. в запоріжжі майже ніхто не розмовляє українською, патріотів у нашому місті одиниці майже кожного літа буваю у західній україні, мені там дуже подобається. до чого ж я веду? я веду до того, що західно-українське населення - це патріотичний народ. хоча у них і змішана українська, але вони цією мовою розмовляють, і нікого не соромляться, і нікого не бояться.я була дуже збентежина, коли у нашій країні, хотіли ввести другу державну мову - російську. навіщо? у росії ж не вводять другу державну - українську. це несправедливо! наші предки були великими патріотами, а ми - їх нащадки, і повинні це використовувати і тримати на увазі. наші ж пращури не просто так відвойовували наші землі багато разів у інших країнах світу. тому я вважаю, що потрібно бути патріотом, щоб стати ним, достатньо повірити у себе, бути гідним патріотом, і пишатися !

у гірському селі «всі були богомільні», і водночас тут мовби законсервува­лося й поганство, відбившись у звичаях, обрядах, у всьому, чим характер­ний лад життя гуцула. мовби тіні забутих предків ожили перед письмен­ником у криворівні. і він натхненно відтворив у слові цей двоєдиний барвистий
світ. язичництво цікавило коцюбинського навіть більше, то­му він так багато уваги віддає казково-демонічному, фантастичному сві­ту довкола івана й марічки, — арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали гуцулів, якими бу­ло сповнене життя і
світорозуміння горян. у м. коцюбинського домінує неоромантична хвала природності — на противагу заскорузлості. кохання івана й марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів, родової помсти і, зрештою, протистав­ляється цій ворожнечі. як гармонія — і дисгармонія. узагалі драматур­гія твору
живиться енергією неоромантичних контрастів. є тут ніжна й «дика» у своїй природно-поетичній «первозданності» марічка — і є приземлено-груба палагна. це — живе уособлення поезії і прози, двох версій вибору, який доводиться здійснювати людині у своєму житті.

Взгоді можна достигнути будь-чого. коли ти в незгоді з кимось, це тільки погіршить ситуацію. наприклад коли будують будинок, нічого не можна буде зробити якщо посваритися з своїми товаришами, з тими хто є тобі його будувати. коли ти будеш з ними в згоді, і спільною роботою, ви здобудите більше ніж поодинці. отже згода будує, а незгода руйнує.или так  в наш час незгод дуже багато. вони можуть бути з друзями через улюблену гру, батьками через різницю в поколінні., однокласниками між пі, будь-де. зазвичай ми спочатку дуже агрисивно відповідаємо навіть не замислюючись про те, що це шкодить не тільки людині, але й особисто нам. добре, коли у є найкращий дург, який може підтримати і моє рішення і мою згоду, а різні думки і бачення приводять до незгоди. досить часто ми повинні перейти своє величне я, щоб не була сварки, бійки та образ. іноді краще буду згодним з людиною, щоб не зруйнувати відносини, які відбуваються між вами, а спільна згода або думка об'єдную, ніж незгода яка руйнує.