Написати 5 приказок та присливй про вовка

1.  аби вовк ситий і коза ціла.бере вовк, та й вовка візьмуть.великій череді вовк не страшний.дружній череді вовк не страшний.вовка в кошару не впускай.вовка за вухо не втримати.вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.вовка ноги годують.вовка пастухом не ставлять.вовка пустили в обору, а козла в город.вовка боятися - в ліс не йти.вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.вовк   змінює   шкуру,   але   ніколи свою натуру.вовк линяє, а вдачі не міняє.натура вовка тягне до лісу, а музиканта — до корчми.вовка в плуг, а він глядить у луг.вовк в овечій шкурі.бере вовк і лічені вівці.вовк вовка в яму не втрутить.вовк лисиці не рідня, та повадка одна.вовком орати не будеш.вовк вовчу думку має.вовк старіє, але не добріє.вовк і з лісу вівці бере.вовк собаки не боїться, але не любить, як він гавкає.не научиш вовка орати.впустив вовка до стайні.дружба з вовком вилазить боком.е, ти ще не бачив смаленого вовка.лихо вовкові: зачинили його між вівці.з вовка кепський пастух, а з п'яниці — війт.з вовком дружи, а камінь за пазухою держи.з вовком до паю не ставай.з вовками жити — по-вовчому вити.або з вовками жити і по-вовчому вити, або з'їденим бути.і вовк свої вовченята любить.із нехотя з'їв вовк порося.і на вовка буває пригода.кажуть на вовка: гладкий, а він тиждень не їв.кликав вовк козу в гості, але та йти не хоче.коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.ми про вовка, а вовк суне.за вовка , а вовк іде.за вовка , а заєць кобилу з'їв.за вовка , а то лис кобилу стис.про вовка , а чорт пана несе.не буде з вовка баран.не за те вовка б'ють, що сірий, а за те, що овечку з'їв.не такий вовк страшний, як його малюють.лоша — вовкові паска.не спиться вовку під селом.не сунься у вовки з кобилячим хвостом.туди вовка не тягне, де нічого не пахне.нюхом вовк ситий не буде.обійдеться без вовка у кошарі.який чорт вовком орав, такий в його й хліб їв.хоч вовки кобилу з'їли, так ми воза не дали.хоч кобилу вовки з'їли, так голоблі цілі.хто вродиться вовком, тому бараном не бути.переказами вовк не ситий.пізнати вовка по голосу.пішов вовк по вовну та й сам остався стриженим.пішов вовчими стежками.повадиться вовк у кошару ходити, поки все стадо забере.ів вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.солі вовку на хвіст насипав.такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.тобі, вовче, кози пасти.тобі що сіре, те й вовк, що куце, те й заєць.то вже велика біда в лісі, як вовк вовка їсть.уже воно щось є: коли не вовк, то бура сучка.утікав від вовка, а натрапив на ведмедя. хоч і говорім за вовка, та його не болить головка.тут много, так что выбор  широкий 

Объяснение:

Відомий у всьому світі роман Вальтера Скотта є історичним пригодницьким твором, але вивчати історію на його основі не варто. Адже сюжет цього роману являє собою відтворення пам’яті видатних подій, а не точне відтворення самих подій. А спогади завжди в деякій мірі будуть викривленими і з цим нічого не зробиш.

Саме через це навіть відомі історичні особи зображені не такими, якими вони були в реальному житті. Наприклад, перекривлені автором стали король Річард і його брат, а також Робін Гуд то його прибічники. А про ті образи, які були створені авторською уявою, і казати нічого.

Та, незважаючи на це гати за розмаїттям подій у романі «Айвенго», які щедро подав нам автор твору, досить цікаво. Тут усього достатньо: і повернення у батьківській дім сина, якого ніхто не впізнає, окрім прислуги, як колись і легендарного Одіссея, і повернення законного короля, владу якого визнають лише розбійники на чолі з Робін Гудом, і кохання, і лицарські поєдинки, і багато іншого, не менш цікавого і неймовірного.

Ось на такі події багатий роман Вальтера Скотта. Все це, скоріш усього, навмисно перебільшене автором, та так і треба, щоб читачі не тільки зацікавилися твором, а й мали змогу прийняти бік того чи іншого героя роману. І навіть знаючи, що більшість подій, відтворених у романі «Айвенго», вигадані, ми все одно з великою зацікавленістю гаємо за інтригами, які розпочинає принц Джон зі своїми прибічниками і за подіями, які відбуваються у творі. Сам автор досить чітко дає нам зрозуміти, хто йому подобається, а хто в цьому романі йому не до вподоби.

Наприклад, Річард Левине Серце представлений у романі як справжній герой і законний король усіх англійців. На його боці навіть ті благородні розбійники, які ласували дичиною у заповідних лісах Британського королівства. А протистоїть Річарду його рідний брат, принц Джон, який боїться свого народу і не любить своїх співвітчизників. Принц Джон у романі постає як іноземець, який прагне отримати лише владу і здобич.

Не менш яскраве і протистояння хрестоносця Айвенго, лицаря, який багато зробив для визволення Святого Гроба і не менше для захисту свого сюзерена, та храмовника — людини, для якої не було нічого святого, крім багатства і його власних бажань.

Можна і далі продовжити перелік протистоянь зовсім різних між собою людей, та і цього достатньо. Бо вже з перших сторінок твору ми бачимо, що люди, які протистоять один одному, ніколи не зможуть домовитися, адже вони зовсім різні і несумісні, як вода і вогонь. І саме тому їхнє протистояння буде жорстокими і непримиримим, причому на початку темні сили будуть перемагати. Але так завжди буває і в художніх творах, і в житті. Частіш усього саме вони завдають підступного удару у вигідний для них час, причому не заважають їм жодні моральні правила. Але не менш часто зло повертається до того, хто його скоїв. І підтвердженням тому може бути фінал роману Вальтера Скотта «Айвенго».

Як і в більшості інших відомих пригодницьких романів, порок отримує кару ще за життя позитивних героїв. Завдяки цьому у котрий раз читачі отримують змогу впевнитися, що будь-яке зло буде покаране, а справедливість восторжествує у будь-якому випадку.

Т. г. шевченко – не тільки найвидатніший український поет, а й етнограф, фольклорист, мислитель, історик, драматург, художник і прозаїк. після себе він залишив надзвичайно велику і цінну творчу спадщину – більше тисячі різноманітних творів. геній т. шевченка на диво багатогранний. завдяки йому великий кобзар українського народу написав дев’ять повістей, створив велику кількість драматичних творів, а його поетична спадщина зібрана у відомому всьому світові «кобзарі».літературні погляди т. шевченка змінювалися і формувалися на протязі усього його життя. перш за все, це відбувалося під впливом усього найістотнішого з його життя, від першого погляду на оточуючий світ до останнього подиху. всю надзвичайну силу творчості поета, невмирущість слова кобзаря, літературний подвиг і складне та велике життя, яке він поклав на олтар боротьби за свободу і щастя українського народу, можливо зрозуміти і відчути тільки тоді, коли згадати, у яких обставинах поетові доводилося творити.в ті часи, коли довелося жити і творити т. шевченкові, панувала атмосфера задухи, яка змушувала творчих людей мовчати, атмосфера доносів, ненависті, страху і підозри, атмосфера, де офіційна брехня не вважалася безчестям, в якій панувала загальна бездіяльність. а ось правдиве слово на кожному кроці переслідувалося і буквально обливалося кров’ю.отже, оспівувати свободу в тогочасних обставинах, прагнути свободи та незалежності серед небезпеки жандармських буднів, в умовах кріпосництва – це означало майже подвиг. і висловити, а скоріше, відкрити найважливішу у житті істину, довести те, що для того часу було найсуттєвішим, наважувався далеко не кожний митець. своїм життям та своєю творчістю т. шевченко довів своїм нащадкам, що безстрашні співці свободи народжуються у найгірші для народу часи, народжуються для того, щоб підкреслити нездоланність його духу і його безсмертя.незвичайна сила непокори т. шевченка, яка інколи переходила у крик прокляття, гучний голос, який пробуджує людську гідність, смуток знівеченого життя, часи розпачу, біль безправ’я, найгостріші соціальні драми, які були поетові добре відомі – все це створило художню цільність творчості великого кобзаря, яка з першого до останнього слова перейнята вогненними почуттями поета. саме з цього й виросла правдива творчість т. шевченка, саме це живило той дух протесту і бунтарства, яким булу наснажена душа поета. саме з цієї суворої величі постав образ великого кобзаря – поета-революціонера, поета-борця, який висвітлюють спалахи могутніх грозових розрядів неперевершеного поетичного слова митця.