Сочинение на тему: "країна казка" - реальність чи мрія в драматичному етюді олександра олеся

Слід сказати, що головна тема твору не нова як для української, так і для зарубіжної літератури. це розбіжність між дійсністю і ідеалами, між реальністю і мріями, відношення між натовпом і індивідуальністю, суспільством і особистістю, взаємовідносини між людьми. подібна тема була головною для таких відомих творів, як «мойсей» і. франка и «легенда про данко» м. горького. та у драмі «по дорозі в казку» о. олесь вирішує по-іншому проблеми взаємодії натовпу і героя драми.за сюжетом твору людям довго доводитися блукати по незнайомому, темному і ворожому лісу, а єдине прагнення героя – вивести їх з цієї жахливої темряви. неважко здогадатися, що темний ліс – це місце, де постійно перебуває натовп. цей натовп засліплений в деякій мірі острахом перед змінами, прагматизмом і лінощами. натовп відповідає герою драми: «ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживемо». у цьому і криється негативна сутність психології натовпу, який собі на меті не ставить нічого, окрім спокійного звичайного існування, який думає не про своє майбутнє і своїх нащадків, а лише про свій вік. і хоча герой драми спочатку щиро вірить у казку, прагне туди народ і прийти туди сам, але поступово зневірюється у своїх прагненнях. адже виходить так, що тільки йому «ніде й крил розправить» і тісно в хаті.в драматичному творі «по дорозі в казку» о. олеся добре відчувається вплив філософії матеріального і духовного світів. незважаючи на те, що у всі часи для людей духовний світ був вищим і ціннішим, але все ж таки перемагає матеріальний. мабуть, це і є причиною песимістичного, майже трагічного фіналу драми, адже до казки так ніхто і не потрапив. та й саме питання про те, вдасться кому-небудь з натовпу, що врешті-решт повернувся до темного лісу, колись побачити казковий щасливий світ, чи ні, письменник так і залишає відкритим. щодо мене, то я щиро вірю в те, що казка існує, і для того, щоб опинитися у щасливому житті, треба мати лише бажання. а щоб бути справжньою особистістю зі своїми прагненнями і бажаннями, щоб ніколи не зливатися з натовпом, треба мати відкриту до інших, щиру і добру душу.

Казка - це епічний фольклорний твір чарівного, пригодницького або побутового характеру, який розповідає про вигадані події. орієнтація на вимисел є однією з найважливіших жанрових ознак казки. сюжет казкового твору завжди утверджує перемогу добра над злом. нерідко казка завершується традиційною формулою: «ось вам казка, а мені бубликів в’язка», «і стали вони жить-поживать, добра наживать» та ін. казкових персонажів прийнято поділяти на злотворців, добротворців та знедолених. вважається, що казка генетично пов’язана з давньою міфологією. її становлення відбувалося шляхом перетворення міфологічних структур, що поступово втрачали зв’язок з ритуальним дійством, у них послаблювалася віра в істинність міфічних подій, розвивалася вигадка, втрачалася етнографічна конкретність, відбувалася заміна міфічних героїв звичайними людьми, причому увага переносилася з колективної долі на, життя окремої людини. за змістом і художніми особливостями казки поділяються на кілька різновидів. це казки про тварин, чарівні та побутові казки. звичайно, казка, як ми звикли, це щось фантастичне, але якщо розмірковувати, то можна віднести казку до реальності. адже ми живемо у казковій країні, де відбувається іноді дещо незвичне, фантастичне. якщо кожна людина згадає свої моменти у житті, які їх здивували, то люди замисляться: а чи правда казка-реальність? тобто все що відбувається з нами - це вже казка, у яку ми потрапили!

Тема «до рідного народу» : звернення поета до народу всупереч жорстокості самодержавства захистити рідну мову, не дати можливості царизму перетворити українців на «малоросів» і позбавити їх єдиного скарбу. ідея «до рідного народу»: заклик шанувати і оберігати найцінніше, що є у народу — рідну мову, не дати «сусіднім хижакам» її знищити. ідея вірша у рядках: «єдиний скарб у тебе — рідна мова… вона твого життя міцна основа, ревніша над усі скарби й багатства.» основна думка «до рідного народу»: а) доки існує мова — доти живе нація; б) єдиний скарб у тебе — рідна мова, / заклятий для сусідського хижацтва: / вона твого життя міцна основа, / певніша над усі скарби й багатства. /

Характеристика образу роксоляни осипа назарука риси характеру роксоляни - рішуча і винахідлива; - благородна та скромна; - весела (хуррем) і оптимістична; - цілеспрямована та волелюбність; - терпима і безоглядна до будь-яких труднощів. мотиви і діяльність роксоляни - зовнішня краса і внутрішня мудрість; - здатність до прийняття вагомого рішення; - глибока повага до своїх батьків, абдуллага, сулеймана; - прагнення пізнати нове і цікаве; - поважне ставлення до релігії; - вміння боротися з ворогом; - самопожертва заради народу, рідного краю; - стійко сприймає життєві труднощі xvii століття — складний час для україни, сповнений численними трагічними історіями окремих людей. саме тоді тисячі дівчат і юнаків потрапляли в полон до татар, а потім турків. і лише небагатьом українським красуням доля «посміхалася»: вони ставали дружинами своїх панів. можливо, ті дівчата знаходили щастя в коханні, в материнстві, але так до кінця життя й залишалися заховані чадрою від усього світу, нікому не відомі, ніким не знані. їхнє життя обмежувалося стінами гарему, їхній світогляд зазнавав убивчої наруги під впливом чужинної культури й релігії, їхнє спілкування — розмови з чоловіком, іншими його дружинами та прислугою. такими були закони мусульманства.  тим більш дивовижною, аж до неправдоподібності, здається історія життя української дівчини анастасії лісовської, яка, не виділяючись вродою, змогла стати дружиною сулеймана пишного, десятого султана османської імперії, відмовилась носити чадру і свого чоловіка у військових походах, навіть впливала на державну турецьку політику.  образ роксоляни (під цим іменем настя лісовська увійшла до історії) в романі осипа назарука поєднує і вигадку, й факти. але найважливішим, що спробував відтворити письменник, на мою думку, є неоднозначність постаті української дівчини, що стала турецькою султанкою. що її до влади? розум? так. кохання? так. підступність? так. але чи маємо ми право, з точки зору сьогодення, хоча б якимось чином засуджувати дії хасеке-ель-хуррем-хатун (ще одне ім'я роксоляни)? чи могла вона в умовах середньовічного мусульманського світу чинити по-іншому? можливо, вона просто намагалася вижити, захистити своїх дітей?   у будь-якому випадку роксоляна заслуговує на пошану і пам'ять нащадків, адже її життя є яскравою ілюстрацією, як в умовах невідомого чужого світу людина не тільки не втратила оптимізму, але й досягла певних висот. напевно, хтось скаже: «фатум! доля! » можливо, але згадаймо, скільки зусиль доклала настя, приміром, щоб здобути освіту, як виявила кмітливість у найскладніших розмовах (хоча б із монахом-відступником чи з мусульманськими мудрецями), скільки сміливості показала перед підданими падишаха, йдучи до його палат, скільки патріотизму виявила, відстоюючи своє право на віру тощо.  тож пам'ятаймо історію й учімося з неї найкращого. а історія роксоляни учить нас бути цілеспрямованими, одначе, зважати, що не завжди мета виправдовує засоби.