Скласти розповідь про ранню осінь використовуючи вислови червоніє горобина, сонце ласкаве, лагідне, брами літа, замикає осінь, край наче писанка, золотяться березові гаї, повітря прозоре, легке

      скласти розповідь про ранню осінь з поданими словами можна так:       настала чарівна та різнобарвна рання осінь. брами літа замикає осінь. сонечко вже ласкаве та не пекуче, лагідне. все навколо гарне та яскраве! червоніє горобина, жовтіють листочки, тьмяніє трава. край різнокольоровий, наче писанка! навколо золотяться березові гаї, повітря стає прозорим та чистим, легким.

На мою думку климко - дуже гарний хлопчик, тому що в такий ще малий вік на нього звалився тягар дорослого життя. у тяжкий воєнний час він, хоч і залишився сиротою та пережив біль, страждання, голод у той період, коли опинився без даху над головою у холодній та брудній ваговій шахті, але він знайшов сили не тільки влаштувати своє житя, а й іншим. як дорослий, климко узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленькудоньку - олю. заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів босоніж, постій но наражаючись на небезпеку. добрі люди пропонували залишитися в ниих, але климко знав, що його чекають. і незважаючи на всі перешкоди, які траплялися на його шляху, він виконав свій обов'язок до кінця. і що сраді головне - у ньому збереглись: чуйність, доброта і взає. його історія вчить доброті, людяності та вмінню долати життєві труднощі. тому я пишаюсь (ся) твоєю наполегливістю і відповідальністю.

і  варіант

м. стельмах є справжнім майстром великої прози. у його різ­номанітній творчості помітне місце займають автобіографічні пові­сті, такі як «гуси-лебеді летять» і «щедрий вечір». прототипом михайлика, головного героя цих творів, є сам письменник у дитин­стві.

михайлик — ще маленький хлопчик, отже, сприймає життя безпосередньо і щиро. усе навколо для нього — справжнє диво, казка, як кожна дитина, він вміє насолоджуватися життям: нехай він і не має санчат, та ночовки можуть їх замінити, бо яка ж це радість взимку кататися на льодовій гірці; жменька доспілих чере­шень, норка борсука, випрошена в когось книжка дарують йому справжнє щастя. проблеми, що турбують михайлика, можуть зда­тися дрібними, та для нього вони надзвичайно важливі: де дістати книжку, як би так пройти до хати з вулиці босим, щоб не побачила мати, як пробратися до театру.

хоч михайлик ще тільки формується як особистість, та про нього вже можна сказати, що це добра, щира людина, яка вміє відрі­знити добрих людей від злих, щирих від лицемірів, яка поважає дорослих і їхню працю, що більш за все на світі хоче навчатися і стати вчителем. і оточуючі теж люблять михайлика: із задоволен­ням проводить з ним вечори дядько себастіян, намагається допо­могти йому мар’яна, дівчина люба ставиться до нього як до щиро­го друга.

михайлик тільки починає свій шлях, та дорослі вже бачать, що з нього має вирости неабиякий хлопчик. дід сказав про нього: «бу­деш іти межи люди і вибивати і» йому пророкують майбут­нє вчителя, хоч це малому хлопчикові здається неможливим, та крім того, що він розумний і кмітливий, михайлик ще надзвичайно ціле­спрямований: що тільки він не вигадує, щоб дістати нову книжку.

пророцтво діда виправдалося: з маленького сільського хлоп­чика виріс великий письменник, що не тільки добре пам’ятає свої  корені, а й  добре усвідомлює: за тем, ким він став, він має дякувати  односельцям  і родині, серед яких хлопець формувався як особис­тість.

ii      варіант

в автобіографічному творі м. стельмаха «гуси-лебеді летять» ми маємо чудову можливість зустрітися з письменником, коли він був ще маленьким, простежити, як формувався його світогляд, про­аналізувати витоки його письменницького хисту.

з раннього дитинства сувора дійсність повоєнних років пере­пліталася в михайлика з казковим сприйняттям навколишнього світу. зростаючи в подільському селі серед мальовничої природи й чесних, працьовитих людей, він учився людяності, щирості, любові до рідного краю. його вчителями були власні батьки, дідусь і бабу­ся, веселі мар’яна та люба та інші.

від батька михайлик перейняв любов до роботи в полі, повагу до землі, що дарує врожай, від матері — доброту й закоханість у неперевершену красу української природи. дідусь навчив його не лише бути майстром на всі руки, цінувати дотепний гумор, але й опоетизовувати природні явища, бачити незвичайне, прекрасне в простому.

михайлик рано навчився читати, і книги стали його вірними друзями та мудрими порадниками. більш за все він прагнув учи­тися й докладав усіх зусиль для здійснення своєї мети. ні брак підручників і зошитів, ні відсутність взуття не могли його зупини­ти. хлопчик власноруч робив чорнило й босоніж бігав по морозу до школи, а коли випав сніг, його через усе село носив батько, загорну­вши в кирею.

поруч із життєрадісністю, ліричністю, безпосередністю в ми­хайлика формуються й такі риси, як глибока пошана до батьків, чесність, працьовитість, співчуття, щире вболівання за вбогих одно­сельчан.

кожний день михайлика сповнений чарівності, різних пригод і таємниць. і в усьому виявляється його гідність і щира вдача: за розвагами хлопчик не забуває про свої обов’язки, з радістю ­гає своїм батькам і подружці — лісовичці любі.

образ михайлика справляє гарне враження на читача. мені б

хотілося, щоб якомога більше людей були схожими на цього хлоп­чика.

подробнее:   образ михайлика у повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять» - 7 клас - українська мова та література - сочинения | зно