Твір на тему "що людина лишає по собі"

Кожна людина живе життя по своєму . але прижити життя   і нічого не залишити після себе не можливо . людина повинна прожити життя так щоб було що згадати нащадкам .саме слово жити значить -творити ,робити . коли  людина вмирає   вона залишає після себе якісь  спогади , вірші , посажене дерево , збудований будинок ,можливо навіть легенди , але так щоб взагалі нічого то це людина не жила а скоріше марнувала час . 

Леся українка, видатна українська поетеса, із дитинства мріяла стати іаністкою. вона бачила у музиці усе своє життя. але музика стала для неї недосяжною через тяжку хворобу, яка переслідувала авторку ледь не з дитинства. напевно, втрачена мрія — вже достатній привід зламатися і зневіритись. чи привід шукати далі, самовдосконалюватись, боротись? це та ситуація, коли особистий вибір людини (кому, зрештою, що до того, чи зневірилася б у житті ця молода дівчина, чи продовжила б шукати? ) приніс неоціненно багато у культуру цілого народу. музика була життям молодої дівчини. коли мрія стала недосяжною, життя стаю музикою. іноді, читаючи вірші лесі українки, особливо це стосується любовної та пейзажної лірики, мені вчуваються внутрішні мелодії тексті насправді тексти поетеси звучать не тільки в звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать якоюсь іншою мелодією, дійсно схожою на справжні ноти. але не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці робить її гідною захоплення. хоча її цього було б більш ніж достатньо. леся українка — людина непересічної освіченості вона чи не перша вивела українську літературу за межі суто національного контексту: вона переспівала у своїх творах мотиви європейської літератури (зокрема образ дон жуана). але переспівала на свій лад. леся українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки, а головне — право жінки. на творчість, на самореалізацію, на силу. особливо ж на силу. і зреалізувала це право на силу так, як, мабуть, ніхто до неї і довгі роки після неї. увесь життєвий й творчий шлях лесі українки видається мені втіленням якоїсь неземної жіночної сили — сили слова, музики, людського духу. сили боротися і не здаватися, сили боротися мудро, а не жорстоко. сили боротися не тільки із зовнішнім ворогом, а й із внутрішньою слабкістю. своєю ж. творчий спадок лесі українки неоціненний: філософська, соціальна, пейзажна, інтимна лірика, драми, але мені здається, письменниця залишила нам ще одну спадщину, окрім творчої, яку не всі помічають, не всі говорять про неї: це спадщина власного прикладу, власної мудрості. коли жінка стає сильною, зберігаючи всю красу і ніжність жінки. або навіть не «стає сильною», бо це якось безособово, а робить себе сильною. проблеми, поставлені авторкою у її творчості, є вічними й глибинними. кожен має знайти відповідь для себе. питання, як виховати у собі внутрішню силу — питання гак само вічне. його так само кожен має вирішити для себе сам. але життєвий шлях лесі українки — неоціненний приклад вирішення цього питання.

Свою повість «за сестрою» а. чайковський написав у 1907 році. цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. повість «за сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди.головний герой повісті «за сестрою» - підліток павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. хлопчик жив з матір’ю, сестрою ганнусею і дідусем у невеличкому селі спасівка. але трапилося так, що одного дня життя павлуся перевернулося: хлопець втратив маму та дідуся, а сестру ганнусю вороги забрали в полон. щоб її врятувати, йому довелося відправитися в небезпечні далекі мандри.павлусь бажав довести собі та іншим, що він – гідний нащадок вірних захисників україни – запорізьких козаків. тому хлопчик залишив батька та старшого брата, залишив козаків і відправився визволяти сестру. на шляху до криму у павлуся було багато перешкод, але він не здався, адже був славетного козацького роду.павлуся змушували тяжко працювати, карали, навіть продавали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю, та ще й іншим у скруті. саме таким сміливцям, як павлусь, частіше усього посміхається вдача. хлопчик досяг того, до чого так довго прагнув: девлет-гірей відпустив із неволі сміливого юного козака разом із сестрою. він навіть дав їм охоронну грамоту, завдяки якій їх не мали права чіпати татари і турки. хочеться сподіватися, що в майбутньому з павлуся вийшов гарний козацький ватажок. «я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. до того часу мало хто до того брався», – писав а. чайковський про свої літературні надбання. немає ніякого сумніву в тому, що це письменникові вдалося в повній мірі, адже повість «за сестрою» та інші його твори – цікаві та захоплюючі оповіді про славне історичне минуле україни. а головна думка, яку утверджував у них а.