Хронологічна таблиця життя і творчості оноре де

20 травня 1799 оноре де народився в м тур. франція 1807-1813 роки — навчався в вандомському коледжі, і саме тут проявилася його любов до літератури. 1814 — переїхав з батьком в париж, навчався в приватних установах. 1816 — вільний слухач юридичного факультету, одночасно працював писарем у нотаріуса, 1819 — отримав диплом юриста, працював за фахом недовго, хотів писати 1821 жив у мансарді, почав першу невдалу спробу писати, це була трагедія у віршах «кромвель». писав і видавав під псевдонімами різні гостросюжетні романи і кодекси світської поведінки. деякі з них були видані під псевдонімом ораса де сент-обрена. 1829 — вийшов перший його роман «шуани» 1830 — «сцени приватного життя», роман «еліксир довголіття»; повість «гобсек» 1831 — пише роман «шагренева шкіра», починає роман «тридцятирічна жінка» 1840 — свої твори об’єднав в епопею «людська комедія», де описані всі стани тодішньої франції, і не тільки міське життя, а й життя провінцій і сіл. 2 березня 1850 вінчається в місті бердичеві з евеліною ганською (з якою познайомився в 1832 році) 1847-1850 рр. жив з дружиною у верхівні (житомирська область). 4 серпня 1850 оноре де помер.

прекра́сний, а, е.

1. який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. не схиляй своє личко прекрасне, не затулюй повіками віч, із котрих то мигоче, то гасне промінь світла в життя мого піч (іван франко, xiii, 1954, 147); росла собі пальма гінка та прекрасна, чимало уже піднялась (павло грабовський, i, 1959, 313); а лицар же де? ..блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (гнат хоткевич, ii, 1966, 174); той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (юрій яновський, ii, 1958, 54);  

//   який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (тарас шевченко, ii, 1963, 47); козаче село, велике, аж на двох річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! славне село! (марко вовчок, i, 1955, 37); прекрасний був чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (олександр довженко, i, 1958, 190);  

//   надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. [душечка: ] прекрасний голос! артистичний! (степан васильченко, iii, 1960, 399); вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (олесь гончар, iv, 1960, 84); на ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (максим рильський, iii, 1956, 11).  

♦ заради прекрасних очей; за прекрасні очі — без винагороди, задарма; прекрасна стать; прекрасна половина [роду людського] — жіноча частина людства; жінки. — нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду (михайло коцюбинський, i, 1955, 200).

2. який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). — усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (лесь мартович, тв., 1954, 123); хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (юрій яновський, ii, 1958, 244); партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (літ. газ., 9.ix 1948, 1);  

//   наділений надзвичайним умінням робити що-небудь. вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«арсенал»] (максим рильський, веч. розмови, 1964, 13); в [харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (радянська україна, 15.i 1959, 2).

3. довершений за формою і змістом; досконалий. книжечки ваші [і. с. нечуя-левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. яка прекрасна мова! (михайло коцюбинський, iii, 1956, 317); перечитуючи прекрасні твори пушкіна і шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один сніп. сніп народної волі, народного щастя (максим рильський, x, 1962, 22);  

//   який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. слуху юра не мав.. і мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (юрій смолич, ii, 1958, 12); він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (юрій яновський, ii, 1958, 195); томас палко дякував бутакову за представлення і прекрасну характеристику (зінаїда тулуб, в 1964, 325);  

//   дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. і погода була прекрасна (іван франко, viii, 1952, 191); був прекрасний літній ранок (іван сенченко, на батиєвій горі, 1960, 20); година стояла прекрасна (олександр довженко, i, 1958, 79);  

//   який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (леся українка, v, 1956, 225); інженер микола стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (натан рибак, 1943, 103); повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (ленін, 8, 1970, 378); піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (радянська україна, 26.x 1961, 1);  

//   надзвичайно вдалий, влучний. гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (михайло коцюбинський, iii, 1956, 40); яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (гнат хоткевич, ii, 1966, 179).

 

1. остап вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам).  2. вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує гротеск і гіперболу. автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).  3. спадщина остапа вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):   а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки остапа вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "дещо з українознавства");   б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. вишня  висміює відсталість окремих селян — "як гусениця у дядька кіндрата штани з'ї", безкультур'я — "дружні поради", неуцтво і забобонність — "гіпно-баба", "село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "усипка, утечка, усушка й утруска");   в) тема мужності і нескореності народу в роки великої вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист батьківщини);   г) спогади про дитинство, тепло селянського (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "моя автобіографія". кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");   д) місце "мисливських усмішок" у творчій спадщині остапа вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас).  4. популярність і виховна сила "вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності вишні — у його єдності з рідним народом; "той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав остап вишня).