Напишіть твір "пісні мого роду" всім хто напише дуже вдячна

"пісні мого роду"   українські народні пісні дуже гарні, їми не можна не захопитися. коли десь співають народні пісні, всі мимоволі прислухаються. народна пісня - справжній скарб нашого народу, скарб, що ми успадкували від своїх предків.    дуже глибоке історичне коріння мають українські обрядові пісні. обрядові пісні пов’язані з народними традиціями та віруваннями. колядки і щедрівки, що співають перед новим роком та різдвом, по повір'ям, принесуть добрим людям здоров'я та всілякі гаразди. навесні по селах співали веснянки - пісні, в яких виражалися радість від пробудження природи та сподівання на багатий врожай. під час жнив співали жниварські пісні, проникнуті любов’ю до своєї землі,   і гордістю за врожай, що знимають.  для кожної видатної події у житті людини були свої пісні. під час весілля співалися весільні, дитині мати співала колискові, а коли людина вмирала, її проводжали піснями-плачами - голосінням. таким чином, пісня усе життя українця. в українських народних піснях оспівуються любов та вірність, міцність родини, прославляються позитивні риси українців та засуджуються або осміюються негативні. тому народні пісні, навіть створені століття тому, до цих пір є актуальними. іх співали наші предки, їх співаємо зараз ми, їх будуть співати у далекому майбутньому наші нащадки.

“джури козака швайки” переказ по степу на коні вітрику мчав найвідоміший розвідник пилип на прізвисько швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. далі йде розповідь про село воронівку і її жителів сироти грицика, його найкращого друга санько та його матері тітці мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда кібчика та його онука демко на прізвисько дурна сила. тутешній староста пан кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до воронівки за новими челядниками, збіжжям. та грицик з саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до василя і інших козаків, що також були з воронівки. дорогою вони бачать челядників пана кобильського тишкевича та інших, що грабують козаків, себе за татар. втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. коли татари пішли вони познайомились з ним, то був швайка. він відвів їх до василя . коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив тишкевич, якого грицик, санько та вовк швайки барвінок взяли у полон. та коли прибули інші козаки, то тишкевич хитрощами втік, але швайка разом з дітьми почав погоню. тишкевич втік до татар, які почали шукати швайку. саме в цей час швайка взнає про дар саньки – ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо кудьми. тим часом тишкевич обдурює дурну силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. біля воронівки зустрічаються демко, діди кібчик і кудьма, а потім і швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua дурну силу швайко б’є різкою, після чого демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, кудьма забирає до себе санька, а швайка разом з грициком їдуть далі. демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. санько вчиться у кудьми, але той дуже хворий. коли приїжджають козаки, швайка, грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. пан кобильський підступно ув’язнює швайку, але приїжджають дід кудьма, санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. ворожбити визволяють швайку, а тишкевича змушують відшмагати пана кобильського, чим зробили його ворогом для пана. козаки групуються біля бобрового острова, а потім тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. але саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля бобрового острова. більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. вирішують після підкріплення спуститися нижче дніпра до острова хортиця і зробити там нову січ, а швайка зі своїми джурами грициком і саньком їдуть в степ.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

головна » статті » навчальні матеріали - 9 клас » козацькі літописи  

історично-мемуарна проза

козацькі літописи

літописання було характерне для літератури періоду київської русі. цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу хмельниччини — героїчний час у житті українського народу.

 

козацькі літописи — це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. вони належать до історично-мемуарної прози — творів, у яких оповідь ведеться у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.

 

мемуарним творам властива документальність, історична достовірність, хоча не виключається право автора на художній домисел. найдокладніше козацька доба представлена в «літописі самовидця», «літописі грабянки» й «літописі величка». цікаво, що автори цих пам’яток були козаками, усі вони випускники києво-могилянської академії.

ім’я автора «літопису самовидця» невідоме1, таку назву йому дав п. куліш, до речі, відомості із цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі «чорна рада», який ви прочитаєте пізніше. автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім’я самовидець).хронологічно літопис охоплює короткий період історії україни (з 1648 по 1702 але відображає переломний руїнний етап у долі україни.