Твір-роздум , , роль пісні в житті людини''

Наша українська мова схожа на вінок з кольорів, які увібрали в себе усі барви веселки. у нім переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбутнього, і лірична духовність, і патріотична нескрушуваність, і біль втрат, і зоряність польотів. життя і серце нації відбилися в нашій мові, яка по красі своєю визнаний одним з найбагатіших, самих мелодійних у світі. тому не дивно, що василь голобородько, поет гармонії і взаєморозуміння, порівняв українську мову з піснею, вклавши глибинний філософський зміст в це порівняння. нас навіть не приводить в здивування, що «пісня» у поета — поняття власне, яке повинне писатися з прописної букви. «пісня» у вірші голобородько — це життя, історія, відбита в душі кожного українця.саме тому ми «пісенними словами з побратимами в суспільстві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань. цей шлях навчив наш народ зброєю слова говорити з недругами, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, оскільки говорить душа: …отже нехай знають вороги якими словами наодинці мовчимо. їх неважко почути, оскільки «кожне слово нашої мови записане в літописі». і знову нас вражає, ніби відкриття, узагальнення-символ поета : «літопис» - як древня історія, де слова вже мовчать, але надихають на пісню сьогодення. так і злилися у вірші в. голобородько «наша мова» слова пісні із словами літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.

Дмитро омельчук і сергій стеценко — звичайні школярі-шестикласники. сергія і митька — друзів-шестикласників поєднує вік, інтереси, поведінка, риси характеру. хлопці — справжні любителі природа, великодушні, дотепні, кмітливі, працьовиті, наполегливі. а найголовніше — вони вміють дружити, турбуватися один про одного, швидко вирішувати конфліктні ситуації. друзі на літні канікули відправились в село до бабусі. у селі друзі одразу ж знайшли озеро серед лісу, відновили чийсь курінь і весь час проводили там. крім них, до озера приїжджав на велосипеді ще один міський гість — чотирнадцятилітній васько. він розповів шестикласникам, що в озері живе якесь чудовисько. хлопці вирішили вистежити ящера, адже чітко бачили величезні сліди на прибережному піску, вночі чули страшний рев і спостерігали, як булькає вода у глибокому місці. намагаючись спіймати чудовисько і прославитися, митько і сергійко робили пастки, засідки, по черзі чатували вночі. цілий місяць хлопчики читали книжки про геологічні періоди на землі і про тварин, які колись населяли нашу планету. як виявилося потім, ніякого митькозавра не існувало, а над друзями васько. та митько і сергійко не образилися, адже за цей місяць вони пережили безліч таємничих і веселих пригод, до того ж перечитали багато книжок з біології.

Софійко, цей лист я пишу як відгук на повість "русалонька із 7-в, або прокляття роду кулаківських" я не можу сказати, що все мені в ній подобається однаково. мені подобається сашко, бо він підприємливий і терплячий, вадим, бо він сучасний і не такий вже "правильний". ви софійко , коли перестаєте перейматися його долею, ваша мама, бабуся й дідусь, бо вони схожі на моїх. але найбільше я тітоньку сніжану. у неї - усі переваги й комплекси, як мені здається, сучасної молодої людини. і хоча я теж ніби сучасна людина, та чомусь мені у вашій повісті не описи жахів у квартирі, яка поверхом нижче, а ще те, як яків кулаківський знущався над своїми рідними. це теж просто жах! софійко,впевнена, вам сподобається цей лист! з повагою майже ваша