Цитата про максима і мирослави на завтра потрібно

ответ:

hard-harder, hardest

brave-braver, bravest

fat-fatter, fattest

ugly-uglier, ugliest

intelligent a more intelligent, most intilligent

объяснение:

1.мирослава головна героїня повісті 2.портрет і зовнішність 3.риси характеру: а)сердечність б)скромність в)доброта г)ніжність д)порядність е)вірність. 4донька і батько. 5.вольові риси: а)сила волі б)мужністьв)готовність відатит життя за щастя народу і за коханого в)мужність 6.палке кохання до максима 7.мирослава-рятівниця тухлі

Вчора бабуся ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.  — одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. коли я прийшла, то там були зачинені двері. я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. я знову пішла до друзів. вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. і я розповіла. мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. мому другові сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. напевно за іншими. ми   ще грали і сашко також потім прийшов. я дуже була вдячна йому. потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок сашка.  діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і одим одному.  цей вчинок можна назвати подвигом .

Хтось з французьких класиків сказав, що праця — це задоволення. брюсов називає її радістю. марксисти стверджують, що саме праця створила людину. "трудовые будни — праздники для нас", — співалося в одній радянській пісні. за всіх часів трудівник був шанованим членом суспільства, а ледаря, ледацюгу воно гудило. релігія стверджує догму про працю "у поті чола свого". але ніхто привселюдно не говорив, що людина трудиться заради грошей, заради свого матеріального благополуччя. розуміли це, я вважаю, усі, але вголос якось не прийнято було про це говорити, вважалося ледве не соромітним. це, мені здається, помилковий сором. звичайно, людина не повинна все життя працювати тільки заради грошей. але от на заході (а тепер часто й у нас) студент у вільний від занять час виконує роботу, до якої не лежить душа, щоб оплачувати своє навчання. так, він працює заради грошей. але ж і заради того, щоб у майбутньому працювати там, куди його покликало серце. праця в тій області, до якої є схильності й інтерес, праця за велінням серця і розуму розкриє в людині всі її здібності, таланти, а може, і геніальність. оцінка такої праці — не менш важлива обставина, ніж визнання її суспільної значимості, користі. і не слід приховувати від себе і навколишніх, що ти хочеш одержувати за свою працю більше грошей. кожна праця повинна бути оплачена відповідно, інакше людина втрачає стимул до неї. як здорово, коли робота — це не тільки спосіб добування засобів для існування. улюблена робота — це так багато для людини! улюблена — але не безкоштовна. гідна оплата праці дає людині можливість не думати постійно про хліб насущний, а зосередитися на підвищенні своєї кваліфікації, на вивченні досвіду колег, зрештою — на підвищенні свого інтелектуального рівня. це вже справжня творчість у праці. заради такого задоволення, щастя, радості варто працювати до сьомого поту. коли ми чуємо, що країну захлеснуло хабарництво, ми дружно обурюємося. брати хабарі, як і давати їх, — це аморально, негідно. але я нещодавно почув, що в лікаря-реаніматора дитячого відділення при пологовому будинку оклад 225 гривень. і не в початківця, а в того, що має за плечима десять років роботи. від нього, його праці залежить найголовніше — життя немовляти. я не буду засуджувати цього лікаря, якщо він не відмовиться від добровільної платні за працю від нескінченно вдячних батьків. за вимагання грошей у подібних і інших ситуаціях людський суд суворий. та й не тільки людський. і все-таки: заради чого працює людина? заради того, щоб утримувати себе, свою родину, протриматися, так би мовити, "на плаву", або заради того, щоб реалізувати свої здібності, свої таланти, свої амбіції, навіть своє честолюбство? я вважаю, що поштовхом, можливо, і є перше, але будь-яка людина все-таки мріє чогось досягти в цьому житті, розкрити свої здібності, показати, що вона не гірша за інших, що вона чогось варта.