Спільне й відмінне у художній манері і нечуя левицького і панаса мирного

Спільне і відмінне у художній манері івана-нечуя левицького і панаса мирного    "кайдашева сім'я" i. с. нечуя-левицького в контексті української прози середини xix ст.  вивчаючи творчість найвидатніших українських письменників, слід усвідомити, що історія літератури – це не зібрання розрізнених фактів і явищ, а зумовлений особливос¬тями історичного розвитку суспільного життя закономірний процес, у якому органічно поєднуються традиції і новаторство. літературний процес визначається також внутрішніми законами художньої творчості, і це потрібно розкривати школярам під час аналізу тих чи тих явищ мистецтва слова.  одне з важливих завдань словесника – чітко окреслити мистецьку індивідуальність письменника, визначити роль його художнього набут¬ку. це можна зробити лише в контексті творчості інших письменників, що виступали в такому ж жанрі. тому вже на початку розгляду худож¬ньої спадщини і. нечуя-левицького вчитель має сказати, що нового, порівняно зі своїми попередниками, вніс видатний письменник у роз¬виток української реалістичної прози, наскільки злободенною і новою була проблематика його творів, які характерні особливості його худож¬ньої манери.  на першому ж уроці наведемо окремі висловлювання і. франка зі статті «ювілей івана левицького (нечуя)», написаної з нагоди відзна¬чення передовою громадськістю 35-річного ювілею літературної діяльності автора «миколи джері» і «кайдашевої сім'ї». великий критик визначає місце і. нечуя-левицького в історії духовного життя останніх десятиріч xix віку, об'єктивно характеризує сильні і слабкі сторони таланту письменника, оцінює його внесок у скарбницю української демократичної культури, роль у суспільній боротьбі свого часу. характеризуючи художню досконалість прози і. нечуя-левицького, і. франко назвав його «артистом», «творцем живих типів», відзначив уміння письменника спостерігати і майстерно передавати спостережене художнім словом: «ів. левицький – се великий артист зору, се коло¬сальне, всеобіймаюче око тої [правобережної] україни. те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, зате обхапує їх із незрівняною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і пе редати їх нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само»

в данийчаснаше життя стаєвсе більш ібільш напруженою.людиживуть підпресомрізних проблем,таких,як соціальні,екологічні,економічніта інші.вонипостійно ідстресу,шуму іпилуу великихмістах,хворобами танестабільності.людина повиннабути сильним іздоровим длятого,щоб подолативсі труднощі.для досягненняцієї метилюдиповинні дбатипро своє фізичнеіпсихічне здоров'я.є кількаспособівзробити це.станвашоготіла залежитьвід того,скількичасу випроводитезаняттяспортом.принаймні,кожен повиненробити ранковузарядку щодня.самимздоровимвидів спортуплавання, бігі їзда навелосипеді.здоровехарчування також єдужеважливим фактором.переїданняпризводитьдо розвиткубагатьох небезпечнихзахворювань.щоденне менюповинновключатим'ясо,фрукти іовочі,молочніпродукти,які багатівітамінами,жирів,білківі т.д. з іншогобокусучаснідієтидуже популярні,особливо середжінок.дієтиможутьбути шкідливими,якщовони використовуютьсяв неправильномунапрямку.щоб бутиздоровим,людина повиннапозбутися своїхшкідливихзвичок.це необхідно,щоб кинутипалити іпитибагато.кожен повиненпам'ятати,що сигарети,алкогольі наркотикируйнуютьтіло імозок.крім того,згідно зі статистикоюбільшістьзлочинів скоюєтьсялюдьмипід впливомнаркотиків іалкоголю.крім того,рекомендується дивитисятелевізорменше,уникнути занепокоєнняідотримуватися розпорядкудня.звичайно,це важкослідувати всімцим рекомендаціям,алекожній людині доводитьсявибирати міжздоровогоспособу життяі численниххвороб

шрам (справжнє прізвище чепурний)

по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга». був він син паволоцького попа, по прізвищу чепурного, учився в київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. як же піднялись козаки з гетцу маном остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою. сидів він зимовником серед дикого степу на низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди божої і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу. ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремі у тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. і в реєстрах-то, коли хочете знати, не чепурним його записано. не раз дзвонив старий шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити богові.