Произведение характеристика главного персонажа произведения иван вышенский

1. биография родился в  судовой вишне  (ныне  львовская область). биографические данные о вишенского скупы. был высокообразованным человеком своего времени. молодым проживал некоторое время в  луцке. известно, что в зрелом возрасте иван вышенский жил в городах волыни, галичины и подолья. примерно в 70-х гг 16 в., не мирясь с феодальным строем  речи посполитой, стал монахом афонского монастыря в греции, был в те времена центром православного  монашества  на востоке. отсюда он посылал в украину послания, в которых выступал против окатоличивания и ополячивания украине, убедительно заявляя, что украинский народ никогда не покорится кровавым гнетом. находился в живых отношениях со  львовским братством. деятельность начал одновременно с острожской группой полемистов. произведения вишенского выражали освободительные стремления народа. на афоне писатель прожил более сорока лет: жил в нескольких монастырях, потом осел в скиту - небольшом жилище монахов-отшельников, расположенном вдали от основных монастырских зданий. спрятавшись от всего мира, он дал обет молчания, однако не сдержал его: почувствовав тоску по родной земле и взвесив на призывы украинской братств, в 1604 г. прибывает в украину. прожил 2 года во львове, потому разошелся с руководителями  братства. находился в  унивском монастыре, откуда 1605 направил послание домникия, посвященное полемике с влиятельным членом львовского братства  юрием рогатинцев. жил в  манявскому скиту  в  иова княгиницкого.  1606  г. вернулся на  афон. здесь он приказал замуровать себя в каменной пещере. 1615-1616 гг - последний известен произведение "позопище мысленное". он впервые в произведении показал жизнь низших слоев общества - крестьянства. "второе рождение" вишенскому дал и.франко. сам франко написал поэму "иван вышенский". известно всего 16 произведений. в 1590-х годах были написаны из них, направленные против  брестской церковной унии. 1598 в острожской "книге" напечатал послание самого  константина острожского  и православных, написанное вишенским от имени монахов святой горы. около 1600 г. на афоне он составил сборник - "книга", куда вошли "извещение краткое", "писание до всех обще, в лядской земли живущих", послание князя константина острожского и к  епископов, кроме того "обличения диавола-миродержца", "совет" и др.. в 1600-1601 гг вышенский написал "краткословный ответ"  петру скарге.в молитвах и размышлениях примерно в семидесятилетнем возрасте писатель умер. 2. творчествосамые известные произведения: послание к епископам " (всего написал 16 произведений, из которых - 13 посланий). произведения вишенского определяются украинской полемической 16-17 вв. не только исключительным талантом автора, но и его своеобразной позицией. вышинский не ограничивался борьбой с католицизмом и унией. исходя из принципов византийского аскетизма, он остро критиковал весь тогдашний церковный и светский строй и требовал простоты древнехристианского братства, как осуществление  царства божьего  на земле. вышенский отвергал, в частности, светское образование и народные старинные обычаи, как  языческие. вышенский пользовался формами церковных посланий, диалога и полемического трактата, постоянно соединяя эти жанры. в своих произведениях иван вышенский рисовал красочные, часто гиперболические, оскорбления нравственного упадка высших слоев, в частностидуховенства, противопоставляя им "бедных подданных" и простых  монахов. умиление, эмоциональный чередуются здесь с острой сатирой, сарказмом. накопление  эпитетов,  сравнений, вопросов и призывов, ироническое представление бытовых деталей, богатство словаря, использование живого народного языка придавало произведениям вышенского яркости и эффектности. стиль ивана вышенского, который происходит от византийской проповеди, но родственный и с манере современных ему полемистов - украинский (с острожского кружка) и польских (п. жалобы, м. рея) - "приближается к лучшим образцам барочного стиля" (  д. чижевский). 3. философия вышенский иван-демократ, пламенный патриот, гуманист. часто под теологической оболочкой провозглашал идеи социального равенства. в егомировоззрении  заметны материалистические тенденции. в своих посланиях с афона обличал православных епископов-предателей, римо-католическое иуниатское  духовенство, польских и украинских феодалов-крепостников, выступал против окатоличивания и ополячивания трудящихся масс украины. он считал, что труд  крепостных  является источником всего богатства господ, выступал против эксплуатации крестьян  феодалами  и  духовенством. оценки в. событий и лиц конца 16 - начала 17 вв. имеют исключительный интерес для науки. в. - мастер ораторско обличительного стиля. в его посланиях были образцы реалистического изображения действительности. творчество в. влияние на развитие жанра  сатиры  в  украинской . глубокий знаток творчества писателя  и. я. франко  написал поэму "иван вышенский". произведения в. изучали  а. крымский,  м. сумцов,  м. грушевский,  м. возняк.

  олександр олесь - один з поетів початку xx століття, вже перша збірка якого засвідчила, що це поет-лірик. вже перший друкарський вірш, датований 1903 роком, конкретизує витоки тих «срібних акордів, які з серця взялися. ці перші поетичні рядки засвідчили щирість, простоту і емоційну складність почуття, а також свіжість, музичність поетичного слова. образний світ олександра олеся заснований на почутті, на переживанні, на суб'єктивному настрої, і цей ліричний початок є усе що пронизує в творах, різних як з тематики, так і за жанровою природою. у своєму поетичному присвяченні матері (»моїй матері«) він називав себе дитиною степу, який »як море хвилювався«, »рідним братом вітру, простору і трав«. і ця поезія степу, гаю, полів, які »пахли і цвіли«, є такою, що веде в зачепила олександра олеся, в його жанровій системі. жадання природи, ненаситність її чарами, захоплення її вічним рухом представляють основу світосприйняття олеся, його вражаючої життєлюбності: як жити хочеться! невимовно, безмірно… не надивився я ні на зелену землю ні на далекі сині неба. ліричний герой поезії олександра олеся має непереборну, вічну потребу читати книгу природи, оспівувати її красу, черпаючи від спілкування з нею те, що тримає його у світі,- « щастя-муку», «журбу і радість». почуття героя і чуттєва краса природи лежать в одній і тій же площині, представляючи нероздільну єдність. їх важко цитувати, оскільки вони на одному диханні прочитуються від початку і до кінця. зачаровує в інтимній ліриці поета не лише щирість, краса почуття, а і те, що шаленство закоханого серця передається за виняткової досконалості художніх знахідок, передусім, метафор, порівнянь. наскрізь лірична і цивільна поезія олександра олеся. прийти в літературу під час революційної грози, поет не міг не реагувати на бурхливі події нового дня. духовно з'єднуючись із загальнонародним підйомом в країні, поет роздумує над участю свого слова, з пафосом заявляючи: «об слово! будь мечем моїм»! але, відгукнувшись на конкретні події, поет не стільки зображує їх реалії, політичний зміст епохи, скільки свої особисті переживання, співчуття до учасників тих подій, про що яскраво свідчать суб'єктивно забарвлені вирази: «червоні прапори, …як макові квіти», «свято землі», «серце, як арфа». романтик за світовідчуттям, олександр олесь сприймав світ в контрастній кольоровій гаммі і так само його відображав. радісні, світлі мотиви перемежовывались в його ліриці з мотивами печалі і розчарування. але не сумні настрої визначають особливість творчого «я» олеся. поет усе життя залишався співаком духу і переконань. хотілося б, щоб тим оптимізмом прийнялися і ми, його сучасні читачі.

Природа одному мати, другому — мачуха. заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде. на небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур! мороз не велик, та стоять не велить. буває март за всіх варт. як прийде марець, то замерзне старець. вночі тріщить, а вдень плющить. як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий. блискавка блисне — й камінь трісне. до першого грому земля не розмерзається. грім гримить — хліб буде родить. хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває. кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото. сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.