Написати твір в художньому стилі про осінь

Осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.  чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.  де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики.  а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.  як добре! як гарно навкруги ! дякую тобі осінь за таку чарівну !

якщо думати про сучасність покоління, завжди хочеться згадувати молодих людей. дехто каже, що молоді люди, можуть змінити історію. молодь - то є основа будь якої нації. нажаль, зараз люди не мають певних моральних принципів, і це може вплинути на розвиток нації в подальшому.

в давнину, люди багато працювали. їх контролювала церква. але через моду і іншого такого, люди мало стали вірити в бога. але на мою думку, найбільшим ворогом сучасного покоління - це погана компанія і коли втрачається авторитет у старших.

але є й люди з моральним принципом, які поважають інших, не йдуть за стадом за людьми. я думаю, що вони будуть прагнути змінити майбутнє україни на ще краще.

Здавніх давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. пісня людину скрізь. наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. через пісню людина висловлювала свої почуття. нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. можна сказати, що життя кожної людини починалося з пісні. мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала. пісня йшла поруч з народом всі віки. ось тому народ і говорить: "пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину₴.