Сенкан до образу хазяна із твору мишка

Мишка справедлива чуйна шанує піклується розрізняє здатна до співпереживання сіренька

Я
вважаю
себе
щасливим,
уже
тому,
що
народився
в
Україні.
Моя
рідна
земля
славится
своєю
історією,
нацональною
культурою, а народ
волелюбною і співочою
вдачею. У нашого народу
унікальна й багата
скарбниця духовності,
щедро наповнена
культурними і
мистецькими надбаннями.
Сьгодні до нас багато
вичаїв, традицій та
обрядів, що сягають
коренями в сиву давнину.
А нашу соловїну мову
усвіті вважають однією з
наймилозвучніших на
планеті. Я пишаюся тим,
що навіть незважаючи на
постійні переслідування,
утиски, культура нашої
нації розвивалася. Вона
подарувала світові
славних письменників і
поетів, акторів і
композиторів, художників
і науковців. А імена Т.
Шевченка і Лесі Українки,
М.Заньковецької та І.
Їжакевича, А.
Солов’яненка та
В.Глушкова та багатьох
інщих сьгодні знає весь
світ.
В процесі вивчення етапів
розвитку своєї нації на
уроках історії та
літератури я навчаюся
усвідомлювати себе
невід’ємною маленькою
частинкою свого великого
народу. Тепер я з
гордістю можу сказати,
що я українець і рідною
мовою вважаю українську.
Я уболіваю за всі
перетворення і важливі
події своєї держави, хоча
ще не є повноправним
громадянином україни –
мені тільки 15 років.
Я стараюся добре
навчатися, щоб стати
успішним громадянином
своєї країни, а не шукати
притулку за кордоном. Я
мрію стати хорошим
фахівцем у галузі
комп’ютерних технологій і
продовжити справу
легендарного ученого
В.Глушкова.
А ще намагаюсь
виховувати в собі такі
моральні якості як
чесність і порядність,
шляхетність і патріотизм,
бо знаю, що бути
українцем — надзвичайно
відповідально, в тому
числі, перед прийдешніми
поколіннями. І особливо
відповідально перед
захисниками державності
на майдані, які загинули
за щасливе наше
майбутнє. Тепер у нас
немає права відступати
перед високими
соіальними стандартами
задекларованими ними.

Я
вважаю
себе
щасливим,
уже
тому,
що
народився
в
Україні.
Моя
рідна
земля
славится
своєю
історією,
нацональною
культурою, а народ
волелюбною і співочою
вдачею. У нашого народу
унікальна й багата
скарбниця духовності,
щедро наповнена
культурними і
мистецькими надбаннями.
Сьгодні до нас багато
вичаїв, традицій та
обрядів, що сягають
коренями в сиву давнину.
А нашу соловїну мову
усвіті вважають однією з
наймилозвучніших на
планеті. Я пишаюся тим,
що навіть незважаючи на
постійні переслідування,
утиски, культура нашої
нації розвивалася. Вона
подарувала світові
славних письменників і
поетів, акторів і
композиторів, художників
і науковців. А імена Т.
Шевченка і Лесі Українки,
М.Заньковецької та І.
Їжакевича, А.
Солов’яненка та
В.Глушкова та багатьох
інщих сьгодні знає весь
світ.
В процесі вивчення етапів
розвитку своєї нації на
уроках історії та
літератури я навчаюся
усвідомлювати себе
невід’ємною маленькою
частинкою свого великого
народу. Тепер я з
гордістю можу сказати,
що я українець і рідною
мовою вважаю українську.
Я уболіваю за всі
перетворення і важливі
події своєї держави, хоча
ще не є повноправним
громадянином україни –
мені тільки 15 років.
Я стараюся добре
навчатися, щоб стати
успішним громадянином
своєї країни, а не шукати
притулку за кордоном. Я
мрію стати хорошим
фахівцем у галузі
комп’ютерних технологій і
продовжити справу
легендарного ученого
В.Глушкова.
А ще намагаюсь
виховувати в собі такі
моральні якості як
чесність і порядність,
шляхетність і патріотизм,
бо знаю, що бути
українцем — надзвичайно
відповідально, в тому
числі, перед прийдешніми
поколіннями. І особливо
відповідально перед
захисниками державності
на майдані, які загинули
за щасливе наше
майбутнє. Тепер у нас
немає права відступати
перед високими
соіальними стандартами
задекларованими ними.