Напишіть будьласка твір на тему "новорічна казка"

Впередноворічний день старий рік почув, що всі люди, звірі і птахи готуються його проводжати. а будуть зустрічати новий рік. розлютився старий рік. — як то? чому мене готуються проводжати? я не хочу відходити! я багато зробив добрих справ і ще не всі завершив. — не гнівайся, старий рік ! ти дійсно приніс багато радості і щастя, твориш добрі справи. та твій час скінчився — защебетали в один голос лісові птахи. та старий рік не міг заспокоїтись. і вирішив не пускати в свої володіння новий рік. відразу розбудив він буйного вітра і віхолу. і пішли вони гуляти лісами і полянами, містами і селами. віхола сипала густим сріблястим сніжком. а буйний вітер роздимав його і засипав всі дороги і стежки. намітав на шляхах величезні снігові замети і кучугури. та зимовий день короткий. ось уже і вечоріє. стомилися буйний вітер і віхола, та й пішли відпочивати. все навкруги затихло, потріскував морозець. на ясному небі засяяв місяць. на вулицях лунав дзвінкий сміх, пісні і було чути щирі привітання: — з новим роком ! і зрозумів тоді старий рік, що не в змозі він зашкодити приходу нового року. а всі справи, що не завершив він, завершить новий рік.

івоніка.

 

"і івоніки були дзеркалом самої доброти серця й " 

 

"його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"

 

"гарна була земля.

івоніка любив її. він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.

як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."

 

марічка.

 

" у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і "

 

"одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."

"була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."

 

докія.

 

"її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

 

"на неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом."

 

" все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких." 

 

Місяць піднявся вгору, поменшав і став жовтогарячий. ( І. Нечуй-Левицький) 2. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудіння гонга густо пливло над рядами білосніжних столів, в той час ще порожніх. (М. Коцюбинський) 3. Від вогнів вартових дві дороги на морі зустрілись / Смуга мертво-зелена й криваво-червона стяга. (Леся Українка) 4. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. (В. Сосюра) 5. Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. (Є. Маланюк)