Твір, "чи гідний павлусь звання "козак"? (за повістю а.чайковського "за сестрою" план: 1.славний козацький рід судаченків 2, риси характеру хлопчика (1) смілива вдача (2) завзятість (3) винахідливість (4) ясний розум (5) вірність (6) витривалість (7) товариськизь (8) ненависть до зрадників 3.шлях до мрії- стати козаком (1) дідова наука (2) козаки про вдачу хлопця (3) сам себе вважав козаком (4) давлет гірей про павлуся 4. моє ставлення до героя. будь ласка іть написати твір)

На  уроках української літратури і  познайомились  з чудовим письмеником  чайковським та його популярним  твором  за сестрою.  головний  герой  малий хлопчик павлусь  з  славного  роду  козаків.  а  славний  він  тому  що  усі  чоовікицієї  сімьї  були  славними  козаками.жив у селі спасівці  в часи нападаня татар а нашу рідну україну. хлопець мав смліиву вдачу-це проявляється в його вчинках, прикладом є те що він не побоявшись взяв коня та помчався у поле, навіть коли його могли вбивти в хвилину. павлусь був завзятим хлопцем, та дуже працьовитим а мій погляд для свого віку. маленький козачок був кмітливим та винахідливим на мій розсуд, бо він багато чим міг козакам ,  бо завжжди  уважно слухав розповіді  дуда, а багато читав. цё  малиц  хлопець дуже витривалий та товариський, бо він боровся до кінця за свою рідненьку сестричку ганусю, а  товаризький, бо гарно  відносився до всіх людей. і близьких і знайомих.  павло  ненавидив  зрадників,  цих підлих людей, бо він був завжди за справедливість  та дитина чистої души. він великий шлях пройшов до мрії-стати козаком. він замотував на вус дідову нвуку про життя козаків а про житя гнилих татар. та й в досгнені мрії дуже йому віра, віра в себе, що він стане колись великим козаком, якого буде знати уся батьківщина. давлет гірей завжди говорив гарні слова про нашого славного героя павлюся. він теж мав надію та віру- що павлусь стане козаком. я ставлюсь до героя дуже позитивно та з гордістю, що хоя у повістях є такі люди, які по справжньому кохаюь близьких та такі велиі патріоти

Михайлик – головний герой повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять». це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. був щедрим, добросердечним, співчутливим, ів жебрачку з дитиною. любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю. • «хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ». • «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки». • «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим». • «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову». • «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…» • «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». • мар’яна —> михайлику: «і вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »

Містерія «великий льох» — дуже оригінальний  твір, який вирізняється серед інших творів тараса шевченка. «великий льох» — твір насамперед філософський, ідею якого приховано за символічними образами, майстерно змальованими автором. оригінальними є передусім сам жанр і композиція твору. містерії були поширені ще до шевченка і зображували здебільшого картини з життя ісуса христа. але тарас  шевченко  теж звертається до жанру містерії. напевно, саме в такій формі найкраще було викласти ті філософські думки, які поет прагнув донести до читачів. цікавою є і композиція містерії: твір складається з трьох частин, у кожній із яких діють три персонажі. у своєму творі шевченко майстерно поєднав містичне та реальне, створивши таким чином картину суспільного ладу сучасної йому україни.образи першої частини містерії — це душі померлих, яких не пускають до раю через те, що вони якимось чином катам україни. причому йдеться не про національну зраду, а про незначні вчинки. одна з дівчат, наприклад, напоїла царевого коня, коли цар повертався після полтавської битви. таким чином шевченко наголошує на тому, що не слід миритися з поневолювачами й катами народу навіть у дрібницях.у другій дії змальовано діалог трьох ворон — української, польської та московської. кожна з них розповідає про свої «діяння», хвалиться власною підступністю та жорстокістю. одна з ворон пророкує, що народиться дитина, другий гонта, який буде відчайдушно боронити свій народ. усі три ворони вирішують утопити дитину. ворони уособлюють ворогів, яким чужа мораль, які зреклися свого народу, зреклися моральних цінностей. аж ось з’являються три каліки-лірники. це дуже яскраві образи, які символізують сліпе покоління, байдуже покоління, яке ніби не бачить усього, що відбувається навколо. у своїй містерії «великий льох» за містичних образів та образів-символів тарас шевченко викриває гнобителів свого народу, причому робить це з великою художньою майстерністю, сатирично та емоційно.