Скласти сенкан про петра колодуба , , ніч перед боєм, , іть будь ласка!

петр колодуб

сильний, завзятий

міць, праця, сила

вміє знаходити компроміс

вічна

там на примере детей и их родителей (кроме Чарли) показывались такие отрицательные качества как:обжорство, хваставство,невежество и тд.

Сам же Чарли показывал качества отображающие:доброту,уважение к окружающим,умение слушать и слышать собеседника.Именно эти качества ему забрать "главный приз" в конце путешествия по фабрике. Но почему же Чарли был таким добрым а остальные дети нет? В этом и вся суть(проблема) этого творения.Потому что как я раннее упомянула дети и их РОДИТЕЛИ вели себя непрелично.Эти дети не знали как можно вести себя иначе.Они не знали что можно быть добрыми к окружаюшим.А Чарли этому научила его очень славная семья и в особенности дедушка.Так что можно смело заявить что основная мысль фильма "Чарли и шоколадная фабрика" заключается в умений родителей и взрослых в целом воспитывать,подавать пример детям и к каким последствиям в дальнейшем это приведет

Сори что на русском

Чому 23 листопада 2005 року п'ятнадцятирічний учень автотранспортного технікуму – максим – прийшов додому і заявив мамі: «більше я в театр не піду! »? що ж потрібно було створити театру такого, щоб назавжди відбити у людини бажання ходити в театр? спробуємо зрозуміти це   те, що холодно і незатишно – це вже стало звичним, і всі вхідні насамперед запитують: «роздягатися чи ні? », - і найчастіше сидять в пальто, а якщо і роздягнуться, то, ледве дочекавшись антракту, прожогом біжать в гардероб, вирішуючи на ходу: то одягнутися і додивитися, то - швидше додому – лі але зараз не про цей день, для володарів абонементів №1, давали оперу лисенка «наталка полтавка». для чого призначені абонементи? це пільгові квитки для учнів. тобто це засіб залучення в театр нових майбутніх глядачів.  і чим же їх приваблюють? тими виставами, на які ні за що не підуть дорослі. тими виставами, які зберігаються тільки, як посібник до шкільної програми. посібник, якому 50 років і вона вже наскрізь прогнило і пропахло нафталі  такі вистави, як «наталка полтавка», «циганка аза», "сорочинський ярмарок" - відбивають інтерес до театру у дітей, починаючи з 12-річного віку, з того самого моменту, коли їх змушують купувати ці абонементи. відвідування театру стає моторошної обов'язком, від якої всі намагаються відкрутитися. частина глядачів – не приходить взагалі, а третина залу йде після першого акту.що сказав хлопчик? «постійно співали та ще українською мовою, але слів не було чути – музика була голосні загалом: до неї сватався старий, а вона вийшла за молодого».  так, геройський вчинок! зараз так ніхто не робить! є чому повчитися! так, колись це було вчинком: послухатися батьків, піти всупереч їх волі, відмовитися від грошей, віддавши перевагу але зараз, коли батьки дівчинки спочатку дізнаються про майбутню дитину, а потім вже ім'я батька (або кілька імен можливих батькі - це вже не спектакль можна розглядати з історичної точки зору тільки в такому аспекті: до чого призводить показ таких що було раніше, і що ми маємо тепер, і що послужило причиною цих змін?   хоча з історичної точки зору – спектакль не достовірний. бо скільки б не було пуританською наше дореволюційний суспільство, але і такого не могло бути, щоб 83-літні парубки сваталися до 52-річним ді звідки тоді взялися співаки? які ж ви «заслужені» і «народні»? які ж ви, до біса, «солісти», якщо протягом всього останнього часу, оркестр переорывает вас, а ви стоїте на сцені, відкриваючи свої беззвучні роти, як риби, і ніхто з вас не спробував плюнути диригенту в пику! або хоча б закричати в яму: «заткні! »    ні! ви будете кричати на звукооператора, який фізично не в змозі посилити ваш шепіт. а істинного винуватця свого провалу, посміхнувшись, - промовчі речі є ще одна зустрічна пропозиція: закрити яму звукоізоляційним щитом, залишивши маленьке скляне віконце для   мартинов кричить на мене, що від мене немає користі театру. що все йде до того, що театр помре сам. і дуже скоро і не треба заважати йому вас записали в небіжчики, та ви і самі не можете не бачити цього! коли люди збираються купувати квитки на виставу, вони запитують: «яка трупа? », - і почувши, що українського театру – просто йдуть, кажучи: «ні! ми її не любимо! »  але і мої поради не потрібні, марні, бо: якщо простій людині сказати що він забруднився, - він скаже: «і! » - і почне витиратися, а ви, залишаючись брудними, будете кричати і бити того, хто скаже вам про   немає сенсу виправляти того, хто не хоче виправлятися.