Установіть відповідність між персонажами та їхніми репліками: 1. іван вишенський ("іван вишенський" і. франка); 2. поет ("давня казка" лесі українки); 3. лірична героїня ("хотіла б я піснею " лесі українки); 4. бертольдо ("давня казка" лесі українки а "може б, хто послухав казки? ось послухайте, панове"; б "дай мені братів любити і для них життя віддати! дай мені ще раз поглянуть на свій любий рідний край! "; в "що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі! "; г "щоб геть аж під яснії зорі полинути співом дзві"; д "так, я вільний, маю бистрі вільні думки-чарівниці".

1б; 2д; 3г; 4в. там одне зайве, так?

Зовнішність івана сили: «двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення іван сила не квапився. його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. » працьовитість: «іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». ощадливість: «попри грошову винагороду, яку сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою». чуйність: «іван заплющив очі. крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці». упертість: «та іван був упертий від народження. а тому мучився, але їв, як і доктор. брякусу це .» віра в бога: «між тим іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «боже, ! »

Роман «хіба ревуть воли, як ясла повні? » я вважаю глибоко психологічним твором. панас мирний змусив задуматися над однією з найголовніших проблем життя - проблемою вибору. рано чи пізно вона постає перед кожним. в романі увага спрямована на те,як вирішує цю проблему головний герой - чіпка варениченко.кожна людина народжується для щастя,радощів. кожна мати бажає своїй дитині світлої долі. прагнула до цього і мотря, мати чіпки, але всі мрії і сподівання розбивались об камені тогочасної дійсності. чіпка не може змінити соціальні обставини, наштовхується на байдужість людей, не мириться з цим і прагне відшукати правду і справедливість. перед ним постійно стоїть проблема вибору: змиритися і «жити як всі, чи піти в житті своїм шляхом. автор яскраво і захоплююче змальовує чіпку на протязі всього його життя. переді мною проходить жахливе , на мою думку, дитинство хлопчика. бідність,нестатки, непорозуміння з дітьми, але гірше за все те, що і дорослі люди збиткувалися над ним. «отак жив чіпка, виростав у голоді та холоді, злиднях та недостачах». так прикро вражають його маленьку душу слова «безбатченко»,»байстрюк»,»виродок»,»запорток» і в його добрім серці росте озлобленість не тільки на людей, а й на бога : чому він не покарає лихих, щоб вони не кривдили добрих ? дід улас розповів чіпці про його батька, як знущалися над ним пани, як віддали в солдати . хлопець болісно переживає кривду цього старого пастуха : « і прокидалась невеличка злість у його невеличкому серці, росла, » чіпка проймається глибокою ненавистю до панів : « чому він (батько) їх не вирізав ,не випалив ? » а згодом : » я йому такого півня пущу ! « мені здається , що це вже певні життєві позиції . однак хлопець не тільки ненавидів ,а й любив. любив казки діда уласа, бабу оришку. а ніжне кохання до галі , яку щиро хотів зробити щасливою. автор змальовує свого героя людиною, яка любить в житті і в природі все добре, ласкаве, красиве, всім цікавиться .працьовитий хлібороб , розумний господар, опора для матері, здатний до всякої справи - таким бачимо чіпку в подальшому. внутрішньо я відчуваю, як моя жалість переростає в почуття захоплення його успіхами. у цей час він думав , що знайшов в житті свій ідеал, та не знав, що ще очікує його. чіпка протестує , бореться , шукає справедливості в житті, але, не знайшовши її, стає «пропащою силою». він потім деморалізується, заводить дружбу з розбишаками , починає пиячити, ночами «навідується до панської комори», ступає на»слизький шлях». та на те є істотні причини: судовики обманом відібрали в чіпки основу основ його існування-землю, після чого перед цією людиною постало оте жахливе: «йти, куди хочеш». чіпка тяжко пережив глибоку моральну кризу, зумовлену втратою землі: »ів чесно господарювати, а землю відібрали, хотів по правді жити, а правди не було, любив людей, а люди «готові один одного в ложці води утопити».та була остання крапля, через яку чіпка знову пустився у злодійство. ніщо вже потім не могло його спинити. і його впевненість у тому, що зло треба бороти злом, обернулась злом проти ньго самого.це зло чіпку до кривавої різанини на хуторі хоменків, стала причиною самогубства галі, а пізніше- смерті матері. суспільство, в якому жив чіпка, знищувало його.не вміння знайти справжні шляхи боротьби проти гнобителів і кривдників, «крива стежка» бунтарства і перетворили чіпку на» пропащу силу». чіпка обрав шлях боротьби, але не розумів, що боротись за правду треба тільки правдою, а неправда породжує ще більше зло.цей правдошукач зрозумів-таки, що його «правда» не дотягує до ідеалу. людина такої сили волі, такий життєлюб, а суспільство, в якому жив, знищило його.