Емма андріевсяка "говорюща риба" художній аналіз цього творю., )

Тема: уславлення того що був не байдужий до риби.товаришував з рибой але пережив болючу втрату свого вірного товариша риби.

Увсі часи люди більш-менш щиро вірили в існування різної нечистої сили, будь то ожилі мертвеці, привиди, відьми, русалки, біси, духи або демони. сьогодні теж існує немало людей, які вірять в їх існування. але проблема віри у нечисту силу в наш час полягає в тому, що вона повністю розходиться з думкою сучасної науки. тобто, незважаючи на те, що деякі люди й сьогодні вірять у привидів, демонів, духів тощо, наука повністю заперечує існування потойбічної сили. при цьому особисто я ніяк не можу заперечувати присутність у нашому житті невідомих навіть для науки явищ, адже в наш час наука ще не дала усіх відповідей на питання нашого буття, в тому числі, і на питання про існування всевишнього та інших, невідомих нам сил. на мій погляд, питання бога можна в деякому сенсі порівняти з питанням існування нечистої сили або демонів, адже у всі часи вони протиставлялися один одному.щодо нечистої сили, то сьогодні існує декілька версій її існування. одна із версій полягає в тих знаннях, які доступні сучасній людині. так чи інакше, за цією інформацією людство саме придумує існування того чи іншого виду нечистої сили і вона є не більш, ніж плід бурхливої людської уяви. цьому існує наукове підтвердження. доведено, що незвичайні явища люди частіше усього бачать правим боком свого зору. це означає, що генерує ці бачення права половина головного мозку, яка якраз і відповідає за фантазії людини.втім, існує ще одна версія існування нечистої сили, яка носить зовсім інший характер. і хоча ця версія зовсім не наукова, вона має право на існування. за думками деяких людей, нечиста сила існує у сучасному світі як породження диявола і саме вона спонукає людей чинити зло. а, як відомо, однією із основ існування світу є постійне протистояння добра і зла. доки будуть існувати добро і зло, буде існувати і світ. вважається, що коли людина бачить якийсь прояв потойбічної сили, вона потрапляє у поле зору диявола і такій людині треба бути вкрай обережною. слід добавити, що офіційні наукові дослідження по цьому питанню не проводилися, але це зовсім не означає, що ненаукову версію ми не повинні брати до уваги. щодо мене, то я, дякувати богу, ще ніколи не зустрічався з явними проявами нечистої сили, тому заперечувати або стверджувати щось конкретно просто не маю права. на жаль, сьогодні заважають об’єктивно розібратися у цьому питанні безліч аферистів, які своїми заявами про потойбічні сили намагаються дістати легкої популярності і відомості. та я впевнений, що в сучасному житті існує дуже багато явищ, які ще не пояснені наукою. назвати їх можна як завгодно, але все ж таки вони існують.

Самого початку автор визначає головного героя свого твору, яким він не тільки розпочав нову українську літературу, а й голосно за­явив, що є такий народ — українці. народ, який має власну історію і звичаї, народ без своєї країни, як і переможені греками троянці, народ, який вміє не тільки жартувати та святкувати, але й зможе захистити свою честь. в «енеїді» письменник не тільки критику­вав сучасність, але й уславлював колишніх волелюбних лицарів українських степів — козаків, усі риси яких були втілені в образі енея — ватажка троянсько-козацького війська.моє ставлення до енея, як, мабуть, і ставлення автора, не однако­ве. його дії та вчинки не завжди відпові морально-етичному кодексу козаків. і хоча, як мені здалося, письменник у будь-якій ситуації симпатизує героєві, я не завжди поділяю його точку зору. звичайно, викликає симпатію життєрадісність та завзятість енея, але ж постійне пияцтво, бенкетування й те, що герой ніколи не ду­має про завтрашній день, викликає осуд.однак, еней у котляревського не всюди однаковий: спочатку це шибайголова і веселун, що любить випити та попоїсти, але далі все біль­ше звучать серйозні ноти. тут, напевно, дається взнаки те, що твір писався багато років і письменник дещо переглянув свою позицію.отже, спочатку еней, хоча й «хлопець хоч куди козак», але по­водиться зовсім не по-козацьки: п’є, бенкетує, дає хабарі, звабляє жінок. письменник нічим не прикрашає цей образ: він «ласкавий, гарний, і проворний, і гострий, як на бритві сталь», але може упити­ся так, що не встоїть на ногах («енея ледве повели»), у дідони «му­тив, як на селі москаль! ». мені здається, що це не дуже приваблива характеристика, тим більше для козацького ватажка: енея заболіли ноги,не чув ні рук, ні голови; напали з хмелю перелоги,опухли очі, як в сови.але неодноразово письменник нагадує читачеві про велике май­бутнє енея: еней збудує сильне царство і заведе своє там панство: не малий буде він панок.і крок за кроком герой іде до своєї мети, поступово змінюю­чись та перетворюючись на справжнього козака. про це свідчить вже те, що, прибувши до латинії, він примушує підлеглих вчити латинську мову. тут вже слід замислитися, що не такий простий цей еней і не одне пияцтво в нього на думці, раз знає, що, потрапи­вши до чужого народу, треба вивчити його звичаї та мову. подробнее:   власні роздуми про вчинки і характер енея після прочитання «енеїди» і. котляревського - 9 клас < (українська мова та лі> - українська мова та література< --> - сочинения | егэ