Фразеологузми та прикахки до твору скарб

"  дурням везе  ",   де щястя упало там приятелив мало , добре танцювати тому кому щастя на дудку   грає , без щастя в ліс по гриби не ходи.

ответ:

значить, — пояснив уже від себе дід, — як пробило, скажімо, першу годину чи яку там, то ти хоч спиш, хоч їси, а скачи на велосипеда й паняй куди очі бачать.

— а що нам у селі робити? хлопців тут малувато, та й ті всі заклопотані — то город сапають, то по господарству… а я, було, позаторік і собі спробував сапати, і що ж ти думаєш? виполов якусь розсаду, а бур’яни полишив. тут такі бур’яни ростуть, зовсім на бур’яни і не схожі. подивишся — ніби якась городина, а воно ні, виявляється. так мене після того й близько до городу не підпускали. хотів дров нарубати — поліняка відскочила й по лобі мене як трахне! тиждень із ґулею ходив, а сокиру від мене ховати стали. хотів навіть корову доїти, так мало того, що вона хвицалась, як скажена, так іще й мою панамку зжувала.

— стільки читати — з глузду можна з’їхати.

объяснение:

1)— а хто обіцяв юшку в казанку над полум’ям? — усе ж запитав я в митька.

той невдоволено зашурхотів соломою:

— овва! юшки! ти ж бачиш, що робиться. то в село, то із села, то в бібліотеку, то на озеро. то курку кради, то яму рий. ніколи й угору глянути.

2)значить, — пояснив уже від себе дід, — як пробило, скажімо, першу годину чи яку там, то ти хоч спиш, хоч їси, а скачи на велосипеда й паняй куди очі бачать.

— а що нам у селі робити? хлопців тут малувато, та й ті всі заклопотані — то город сапають, то по господарству… а я, було, позаторік і собі спробував сапати, і що ж ти думаєш? виполов якусь розсаду, а бур’яни полишив. тут такі бур’яни ростуть, зовсім на бур’яни і не схожі. подивишся — ніби якась городина, а воно ні, виявляється. так мене після того й близько до городу не підпускали. хотів дров нарубати — поліняка відскочила й по лобі мене як трахне! тиждень із ґулею ходив, а сокиру від мене ховати стали. хотів навіть корову доїти, так мало того, що вона хвицалась, як скажена, так іще й мою панамку зжувала.

3)— стільки читати — з глузду можна з’їхати.