Цитатна характеристика рахіри та анни

Рахіра . «лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, та все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву».(автор)  "сором нам робиш, саво! ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. вона погана волошка, циганка. дивися на її зуби й на її рот! як клубки з м'яса стоять їй в лиці! чи вона чим причарувала тебе? дивися, яка вона погана! чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки! "(михайло говорить саві)анна. "до писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу"." була прегарна в тій хвилі. середнього росту, з темним, як шовк, волоссям, мала на собі скромну ріклю, що, не стісняючи її в рухах, приставала пестливо до її молодої, гнучкої статі, що, на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності.""   була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. до того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. все була коло панни й вивчилася при ній всячини. панна говорила з нею, мов із рівною собі. а й стидлива була страшенно. там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(михайло) був при тім.  "" на танці не ходила ніколи. була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави й розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі. не мала й жодних товаришок між сільськими дівчатами й товаришувала виключно з донькою докії, парасинкою. з іншими не мала що . у неї не було таємниць і любовних справ, які спонукували дівчат до шаленого дитячо-безумного сміху й переговорів."

Маруся чурай - дівчина з легенди чи історична постать?     марусі чурай - напівлегендарна співачка і поетеса, що жила за часів хмельниччини. чи реальна це особа?   цілком ймовірно, що маруся чурай є історичною особою, бо про дівчину, що мала поетичний дар і дуже гарно співала, в україні ходило дуже багато переказів і легенд.   за переказами, маруся народилася у 1620х роках   на полтавщині, де і прожила життя, і виконуючи пісні. ці пісні народ дуже любив, а деякі з них дійшли і до наших днів, наприклад, «засвіт встали козаченьки»,   «ой не ходи, грицю»,   «віють вітри», «котилися вози з гори», та інші. всього марусі чурай приписується біля двадцатьох пісень.  за , відома у народі пісня «ой не ходи, грицю» була написана марусею від впливом власного життєвого   досвіду. маруся покохала гриця, сина хорунжого полтавського полку, і таємно заручилася з ним. у 1648 році парубок вирушив у похід, і дівчина чекала 4 роки на нього. гриць повернувся до полтави - покохав іншу дівчину. зраджена маруся вирішила отруїтися зіллям, що таємно взяла у місцевої відьми, але це зілля ненароком випив гриць.  у 1652 році полтавський суд засудив марусю чурай за вбивство до страти, але універсалом богдана хмельницького її було звільнено з-під варти. чи дійсно так було, достовірно довести тепер не можна, бо всі документи судових справ згоріли у 1658 році під час великої пожежі в полтаві. 

Якщо подорожувати рідною україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі - це безліч назв сіл, містечок, міст. скільки їх багато! і у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам'ять і стали нашими національними святинями. є такі святині і у твоєму місті. ужгородці мають чим гордитися: уже в xii ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ! рушимо в мандрівку вулицями древнього ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста - старовинного ужгородського замку. середньовічна хроніка антоніна під назвою "діяння угорців" відносить заснування ужгородської фортеці до ix ст., точніше - до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями - алмошом і його сином арпадом, зруйнували одне із останніх слов'янських городищ з військовим укріпленням - град легендарного графа капітана лаборця. з утворенням угорської держави у кінці x ст. - поч. xi ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата унг (центр ужанської жупи).  а тепер повернемося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну та пройдемося усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче. на подвір'ї замку нас чекають дві чудові залізні скульптури персонажів грецької міфології: постать найпопулярнішого давньогрецького героя геракла, який убиває лернейську гідру, покровителя мандрівників, торговців, провідника душ померлих - гермеса (у формі сидячого молодого юнака), бронзова скульптура могутнього хижого птаха - турула (від тюрського слова тогрул, турул - сокіл) - міфічного птаха древніх угрів, культ якого відомий зі скіфських часів. посередині замкового подвір'я увагу руїни першої ужгородської церкви (храму святого юрія, який згадується писемними джерелами під 1248 роком), яка знаменита не тільки як родове місце поховання другетів, а й укладення у її стінах 24 квітня 1646 р. ужгородської церковної унії.  замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. у 1728 р. її спопелила пожежа. нині про церкву нагадує лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта.ю що поросла чагарником. якщо перейдемо замкову браму, перше, що впаде у вічі - це постать найпопулярнішого давньогрецького героя геракла. лита залізна скульптура, виготовлена у 1824 р. в ужгороді, зображує перемогу сина зевса й алкмени над багатоголовою водяною змією - лернейською гідрою, яка була настільки отруйною, що гинули навіть від одного її подиху. геракл знищив страховище, це був його другий з дванадцяти подвигів (перший його подвиг - це задушення неуязвимого немейського лева (арголіда), з того часу він носив шкуру лева). неподалік від геракла нас чекає ще один персонаж грецької міфології - покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих - гермес. його залізна скульптура, у формі сидячого молодого юнака, вилита на колись залізоливарному заводі біля мукачева.  про загадкові місця та стіни фортеці на замковій горі з'явилися різні здогадки, домисли, легенди. зокрема, легенду про страту близько 1730 року ужгородської чаклунки, жінку юрія сюча, марію рушковську чи романтичну легенду про білу діву, доньку власника замку капітана другета, яка видала усі таємниці замку закоханому польському воєводі, за що батько наказав її замурувати живою в стіну фортеці, це сталося близько 1653 1658 рр.  у xvi - xvii ст. невід'ємною частиною історії ужгородської фортеці є короткі, але жорстокі штурми, тривалі та виснажливі облоги, коли наш край був ареною жорстокої боротьби між протестантськими князями трансільванії та католицькими правителями габсбурзькоїімперії. у кінці xvii - поч. xviii ст. ужгородський замок перетворився із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного та політичного життя закарпатського краю. і пов'язано це було із діяльністю володарів замку графів міклоша берчені та його жінки-красуні графині крістіни чакі. врешті решт ужгородський замок був гніздом магнатської сім'ї другетів, який належав їй 360 років. до поділу речі посполитої замок служив в якості австрійського прикордонного укріплення, місцем дислокації військового гарнізону, а 2 травня 1776 року імператриця австрійської імперії марія - терезія передала мукачівській греко-католицькій єпархії. з того часу у стінах замкової гори вирував вогнищем освіти та науки. тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 року), тривалий час діяло видавництво і друкарня "уніо" (1902 - замкова гора стала одним із центрів закарпатської української науки, літератури й культури.  з 1947 року у стінах фортеці замкової гори розмістився краєзнавчий музей.