До чого прагнуть героїні новели о.кобилянської valse melencolique

Яне думаю, що сьогодні існує такий народ, який вагається, якою ж мовою йому спілкуватися. коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з самих милозвучних у світі. соромно за те, що поводимося ми з батьківською мовою по-дикунські, користуючись нею лише у крайніх випадках. звернувшись до світової історії, можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх народів. не менш яскравим прикладом поважливого ставлення до своїх традицій, до своєї культури та до своєї мови є індійські, африканські та австралійські племена. ці нерозвинені племена, далекі від цивілізації, примушені були вчити мову їх колонізаторів, але, незважаючи на це, до нашого часу зберегли культуру та мову своїх племен і досі добре на ній розуміються. від душі хочеться вірити, що пройде час і українська мова не залишиться для наших співвітчизників лише державною мовою для службового використання, а стане мовою повсякденного спілкування. хочеться вірити, що ми будемо чути рідну мову на вилиці, в родині, будемо нею спілкуватися та думати по-українські. а поки що залишається чекати, коли прийде до нас усвідомленні важливості рідної мови. лише після цього ми зможемо в повній мірі вважати свою країну великою європейською державою. україна – вільна та демократична держава, тому ніхто тне забороняє спілкуватися громадянам на тій мові, яка їм більше до вподоби, але знати рідну мову, вміти її розуміти та розмовляти по-українські повинен кожен справжній патріот і громадянин україни. не слід забувати про її вивчення, адже ми не дивуємось, що багатонаціональне населення сполучених штатів поважає державну мову, а основною умовою отримання американського громадянства є гарне знання ійської. чому ж тоді наші співвітчизники й досі не можуть визначити місце української мови в житті сучасного українського суспільства і незалежної держави? кожний із нас повинен усвідомлювати, що «не можна любити народів других, коли ти не любиш вкраїну». з цими словами володимира сосюри важко не погодитись, бо це й насправді так – любити свою країну – це любити і знати її культуру, її традиції та її мову. любити свою країну – це усвідомлювати себе маленькою часточкою могутнього народу, який протягом багатьох віків прагнув до свободи та незалежності и врешті-решт домігся цього. як сказав відомий російський письменник м. пришвін – «я» можна сказати лише рідною мовою». мені і моїм одноліткам треба добре вчити рідну мову, знати та поважати її, не соромитись розмовляти українською, бо це мова великого кобзаря, мова великої літератури, відомої у всьому світі, мова наших предків та наших нащадків. розвиток усіх сфер життя нашого суспільства залежить від мови, а обмежене спілкування на ній може до обмеження культурного рівня наших сучасників і майбутніх поколінь. це ще одна вагома причина, з якої треба знати і вчити українську мову.

Експозиція:   початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над ворсклою, хата терпелихи), перша поява наталки, її розмова з возним. тут ми дізнаємося, що наталка дуже любить петра і чекає його з далеких мандрів. зав’язка:   подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з наталкою, в цьому йому має виборний макогоненко (ява 3 дії і). розвиток дії:   старшина села вмовляє наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, микола, влаштовує побачення наталки з петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. та й стара терпилиха мріє про багатого зятя. отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність. кульмінація:   категорична відмова наталки стати дружиною обозного (ява 9 дії іі). поява петра. розв’язка:   благословення матері наталки і петра на одруження, оскільки возний зазначив: «я отказуюсь од наталки і уступаю петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щобзробив її благополучною».