Привыт мене цыкавить акровырш про економыю якщо знаэте пишыть

Хер его знает хрень какае-то!

Впоследнее время для детей издается огромное количество книг – как те книги, что мы помним из своего детства, так и новые. радует, что иной раз к жизни и забытые книги. мне жаль, что до сих пор ни одно издательство не взялось за переиздание замечательного произведения украинского писателя всеволода нестайко «тореадоры из васюковки». к счастью, электронный вариант доступен, а читающие по-украински могут купить книгу – в 2004 году ее переиздавали. эту книжку мне подарила знакомая, и это была, что называется, любовь с первого взгляда и на всю жизнь. я сначала читала ее по-, а потом специально приобрела себе украинскую версию. и сразу хочу сказать: те, кто владеет украинским языком, должны обязательно прочитать ее в оригинале. это такое удовольствие, что не передать словами! пир души! но и перевод вполне достойный. понравилось, что переводчик сохранил некоторые украинизмы, которые нисколько не мешают пониманию, но между тем колорит и явно указывают на то, что место действия – украина. жили-были на свете два закадычных друга: ява рень и павлуша завгородний. это были такие хлопцы, что, как говорили односельчане « нет на них хорошего батога». их проделкам, как мне кажется, могут позавидовать такие известные озорники, как карлсон, эмиль из леннеберги и пеппи длинныйчулок. по крайней мере, никого из них не угораздило заблудиться в кукурузе, отправиться на необитаемый остров, пытаться построить метро под сараем и устроить бой быков. задумка про метро была просто грандиозная, самое главное – система оплаты: со всех 3 копейки, родственники бесплатно, а с учительницы – 5 копеек. но, как любая хорошая детская книга, «тореадоры из васюковки» - это не только смешной рассказ о проказах. эта книга прежде всего о настоящей дружбе. невольно хочется сравнить яву и павлушу с мушкетерами: пусть их всего лишь двое, но они показывают пример того, как надо дружить. они в самом деле готовы друг за другом и в огонь, и в воду, делят вместе не только радости, но и печали. я считаю, что высшее мастерство детского писателя состоит в том, чтобы писать не о детях, а для детей. когда я читала эту книгу в детстве, ни минуты не сомневалась, что эти о своей жизни рассказали сами главные герои. да, на обложке стоит имя автора, взрослого человека, но об этом как-то забываешь. 

Всі три поети в своїй творчості часто торкалися тем, що пов`язані з етикою та філософією. максим рильський та микола зеров належали у 20-х роках xx ст. до групи так званих українських "неокласиків". неокласики використовували у своїй творчості форми та методи поетичного мистецтва минулих епох, зокрема грецької й римської поезії. в своїх поезіях неокласики широко використовували міфічні та символічні образи. вони називали себе   естетами і протиставляли себе романтизму і народництву, тим самим відмежовуючись від післяреволюційної "пролетарської культури", яку вважали вульгарною та примітивною. звісно, це не владі, і багато українських неокласиків були репресовані. неокласики були часткою того шара української інтелігенції, яку тепер називають "розстріляне відродження".  євген плужник теж був репресований в ті жахливі часи.   плужник був поетом-експресіоністом, тому йому була притаманна виразна емоційність та суб’єктивне світобачення. сучасні літературознавці називають плужника співцем гуманізму. не були йому чужі і філософські роздуми. наприклад, поезія "для вас, історики майбутні" була написана в жанрі медитації - це жанр ліричної поезії, де автор розмірковує над глибокими екзистенціальними та онтологічними проблемами та робить філософські узагальнення. у цьому творі плужник торкається таких глибоких філософських питань, як жертовність в ім’я майбутнього, трагізм існування людини в складні часи. поет пише, що майбутнім історикам дуже просто буде писати "рядки холодних слів" про часи громадянської війни, бо на відстані все здається зрозумілим та простим. але для людей, що жили в ті часи і проливали у боротьбі свою кров, це було єдине і неповторне життя.  мотивами життя і смерті, невлаштованості людини у світі пройняті такі його інші медитації, як «там, де полягли вони за волю», «і вийшов на поле, а поле — », «люблю в уяві декілька сторінок» та інші.    лідер київських неокласиків микола зеров мав багатющу ерудицiю, неабиякий естетичний смак i поетичний хист. вiн наполягав на бережливому ставленні до культури минулого, без чого, він вважав, неможливий подальший розвиток поезії та письменництва.   сучасників зерова вражали його майстерність, вишукана мова та глибоке проникнення у філософську сутність буття.   максим рильський приєднався до неокласиків в 20х роках. він досконало володів технікою віршування, тобто був віртуозом-версифікатором. він писав сонети, катрени, секстини, рондо, терцини. але головним для поета завжди був зміст твору, і серед головних ідей поезій, написаних в той час, були любов, добро, краса.   індивідуальний поетичний стиль рильского характерізується винятковою музичністью, мелодійністю вірша, багатством ритмічних та інтонаційних ходів, а таклж багатством тропів — алегорій, метафор, порівнянь, персоніфікацій. максим рильский бую дуже ерудованою людиною і добре знав класичну літературу, тому він широко використовував літературні та історичні асоціації, що надає його поезіям особливого колориту. він широко використовував у віршах образи-символи, наприклад, відомі образи троянди й винограду: «у щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне». таким чином, можна зробити висновок, що ці  три поети в своїй творчості торкалися філософських питань, і кожен робив це в своїй неповторній манері.