Нужно описать плохую ситуацию, про себя. и чему я из неё научилась? !

Когда я переходила дорогу на меня выскочила машина.но из-за того что я не посмотрела с начало на дорогу ,а сразу пошла, она меня чуть не задавила.с тех пор я всегда смотрю по сторонам перед тем как переходить дорогу.

"  не  однаково  мені,/ як  україну  злії  люде/присплять, лукаві, і в огні/її, окраденую, збудять…/ ох, не однаково мені". вже за ці слова, що лунають з вірша "мені однаково, чи ", я люблю творчість шевченка. це незрівнянний геній українського народу, який до кінця ще не розгаданий. а може і не треба цього робити, щоб завжди відкривати шевченка по-новому, щоб не зникав отой оголений нерв у його творчості. це не тільки мій шевченко, а й усіх українців, бо ж його поеми викривають російську імперію, той жорстокий і цинічний царизм, розкривають переживання поета соціального плану. він нікого не копіює, не вдається до шаблону, тому що він самобутній, оригінальний.  тарас шевченко мені близький проблематикою своїх творів. та ж поема "катерина" змушує замислитися над своїми вчинками: не закохуватися у москалів, бо зрадять, покинуть, глузуватимуть. це актуально й сьогодні. прикладом слугує гібридна російсько-українська війна на сході україни. весь фальш, лицемірство, пияцтво, хвалькуватість, підлабузництво тощо демонструється на прикладі росіян.  я не можу не згадати його "". так, ярема галайда, сирота убогий, хотів крилами змахнути і бути з оксаною. але ж товаришам у боротьбі проти шляхти є чи не найголовнішою. той кривавий бенкет, те страшне закінчення твору, коли ярема зарізав своїх дітей через те, що вони прийняли іншу віру. але це вигадка, адже немає історичних доказів щодо цієї події. цим мені близький тарас шевченко.його страждання у фортеці, замкнутого від цивілізації, не покидало бажання писати про найголовніше - болючу правду, яка розкривала очі тодішнім українцям, пробуджувала їх скидати царські кайдани. щось на кшталт нашої "революції гідності", коли ми не стали на коліна, а кров'ю і смертями почали виборювати свободу і йти потихеньку рухатися до європейського простору.  я можу ще багато чого говорити про його мову, добірну, народну, дошкульну, сатиричну, ліричну, пейзажну, але хочу додати наостанок, що тарас григорович завжди буде жити у моєму серці, адже це геній українського народу.

Юлько Ващук інтелектуал,відмінник ;захоплення малюванням коней;нелюбов до музики ,природи; зверхність;заздрість, самовпевненість;неповага до батьків,невміння знаходити спільну мову з татом і мамою;брехливість;підлість;здатність на кримінальний вчинок;непублічне визнання своєї провини.

Стефко Вус - напівсирота;негативний вплив батька;теплі і почуття до бабусі й сестри ; небажання вчитися ,байдужість;скрутне матеріальне становище;повага до вчителькі,яка вилікувала сороку ;любов до природи;потрапляє під негативний вплив