Характеристика митька из митькозавр из юривки

Митя-з великою фантазією,винахідний,кмітливий,мрійливий,з почуттям гумору,шукає багато пригод.

Ми теж такі твори думаю це можна написати) легенда розповідає, що квітне папороть тільки одну мить опівночі на івана купала. маючи цю квітку, можна відшукати всі скарби, як би глибоко під землею вони не знаходилися. правда, знайти у лісі таку квітку набагато важче, ніж самі скарби.  за розповідями, опівночі із широких листків папороті несподівано з'являється пуп'янок, який на очах починає зростати і підніматися вгору, а потім з нього з'являється червоно-вогненна квітка, така яскрава, що боляче дивитися. у цю мить треба квітку зірвати. але людині дуже рідко вдається це зробити. нечиста сила не хоче допустити її до чудової квітки, яка має дорогоцінні властивості. під час квітування папороті начебто чути якісь голоси та гуки (це нечиста сила так лякає людей, щоб не втратити чарівну квітку).  хто ж розшукає квітку папороті і заволодіє нею, той набуде неабиякої влади над усіма. він знатиме, де заховані скарби у різні скарбівниці, якими б замками вони не були замкнені, він може зайти як господар, бо двері самі розчиняться перед ним — треба тільки прикласти цю чудесну квітку. і взагалі, немає нічого неможливого для володаря цієї квітки. таку вона має силу і владу.  саме тому було багато бажаючих розшукати квітку папороті. небагатьом пощастило здійснити свою мрію, тому вважають, що папороть взагалі не має цвіту. але я вірю, що ця легенда має життєві реальні корені. спробуйте і ви пошукати цю магічну квітку. може, вона принесе вам щастя.

Образ юрка.·                                      «він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб » «і хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»·                                      «він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які спочатку юркові її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»·                                      «це я набрехав, щоб побачити, чи ти »·                                      «знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював юрка»·                                      «він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. він ішов і пританцьовував»·                                      «про себе юрко погрожував тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»·                                      «після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».·                                      «а поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла »   образ тосі.·                                      «вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що юрко стріне привітно, а ві»·                                      «а вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що юрко нічого не зловив. якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».·                                      «вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей».·                                      « бо вони повмирають без води».·                                      «у її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».·                                      «вона хотіла податися разом із юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. коли вона була з юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».·                                      «спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю… потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок».·                                      «дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли . тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що… спускала на воду й благала душею й очима».·                                      «вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть». ·                                      «і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась».