нещодавноя прочитав повість м.стельмаха"гуси-лебеді летять".у повісті розповідається про дитинство самого письменника. михайлик, на перший погляд, здається звичайною дитиною: він пасе конячину,збирає гриби, є батькам по господарству.але він зростає серед прекрасної природи. михайлик - бешкетник і доброзичливий, добрий, чемний, кмітливий. михайлик був одягнений бідно "губи в нього товсті, капшучисті", "обстриженого, накупаного і задягненого в нову сорочку і штанці" михайлик - це талановита дитина. із задоволенням і успіхом учиться в школі. він перечитав усі книжки, які були в хаті. в школі береться до написання п"єси. він справжній товариш. найкращим другом є люба. михайлик уміє дорожити цією дружбою, він ніколи не образить люби, не дасть її скривдити. він любить і поважає свою сім"ю. саме мати навчила його любити природу. з любов"ю і теплотою згадує свого дідуся й бабусю. михайлик любить красу природи, батьків, школу. він є хорошим прикладом для нас всіх
Щастя не триває довго. Саме тому нам доводиться знову і знову запитувати себе: “Я щасливий?”
Воно триває лиш момент, а далі тихо згасає, залишаючи за собою солодкий присмак, що з часом і зовсім вивітрюється. І ми сприймаємо речі, емоції почуття як належне. Людей — як належне. Потім шукаємо нового щастя, кажучи: “… І тоді я буду найщасливішим на цій планеті!” І, зрештою, ми його знаходимо. А що далі? Момент радості, хіті, гордості, окрилення, гідності, гонору, самоповаги… Лиш момент. І знову стухання.
Щастя — воно таке коротке, але на смак солодше від карамелі. Ми намагаємось упіймати його й утримати довше, але… воно триває лиш мить…
Я пам’ятаю той запах. Я пам’ятаю ту усмішку. Я пам’ятаю ті слова. Я пам’ятаю той погляд. Це був момент… Це було щастя.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Нужно на завтра вот : характеристика хлопців- сергія та митька із"химера лісового озера" буду !