Який план порятунку остапа виник у соломії? з повісті "дорогою ціною"

Коли його будуть вести до човна, напати на турків. це вона пішла робити з іваном котигорошком.вона запланувала, що коли вона поцілить у турків, остап повинен був накинутись на одного, іван на другого, а соломія на третього. але це їм не вдалось і іван та соломія потонули. а остап свое життя доживав у турків. понравился ответ-отметьте или !

Хомяк подсемейство грызунов. Стали популярными домашними питомцами. Быстрые и проворные мышевидные хомячки, прекрасно лазающие по камням и узким трещинам, устраивают норы в щелях и пустотах среди камней. Хомячки Роборовского выкапывают норы в песке. Дома джунгарских и других хомячков находятся под землей. А самый искусный строитель - крысовидный хомячок. Он роет норы со сложной системой подземных ходов и спальней на полутораметровой глубине. Но какими бы ни были шубки у хомяков и хомячков, зверьки никогда не уходят далеко от своих домов, защищающих их от холода и жары, солнечной радиации и сильного ветра, дождя, снега и, конечно же, от врагов.

Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лiсами славилась чорнобильська земля. Та тiльки - до жахливої позначки, до радiацiйної межi, проораної квiтневої ночi 1986-го. Звiдтодi ця земля стала називатись зоною - скалiченою, непридатною для життя мiсцевiстю. I якщо вiд атомної катастрофи здригнулись серця всiх землян, то слово "зона" не перестає болiти у цих серцях вже п'ятнадцять рокiв i ще надовго лишиться в пам'ятi людства.

Аварiя на Чорнобильськiй АЕС стала новою вiхою вiдлiку в iсторiї атомної енергетики, показала, наскiльки небезпечна позбавлена контролю сила атома i як неймовiрно важко вгамувати її.

П'ятнадцять рокiв - це мить, зовсiм небагато часу. Але яким далеким, безхмарним видається тепер нам той дочорнобильський свiт - спокiйний, неквапливий! Свiт без катастроф, жертв, без стресових ситуацiй, що випали на долю мiльйонiв людей пiсля чорнобильської трагедiї:

Жилось легковажно,

Жилось безбережно,

Та вибух дiстав нас -

Пожежа!

Найперший удар стихiї прийняла на себе воєнiзована пожежна частина атомної станцiї. Пожежнi добре розумiли, на що йшли, опинившись у самому пеклi смертельної радiацiї. Та за їхнiми плечима були їхнi ж дiти, рiднi, земляки, весь отчий край. Цiною неймовiрних зусиль, а часом, i цiною життя зупинили чорнобильськi пожежники вогневу стихiю, що вирувала над аварiйним енергоблоком. Вiчна їм слава i пам'ять!

Вже з перших годин, днiв численнi нашi спiввiтчизники не вагаючись стали до боротьби з грiзним i невидимим ворогом: щоденно несли небезпечнi вахти бiля розпеченого реактора, очищали вiд радiацiї поля, сади i житло, щиро приймали у себе переселенцiв... Так починався лiтопис всенародного подвигу.

...Евакуацiя. Цей термiн воєнного часу, що жив тiльки у пам'ятi людей, якi пiзнали лихолiття часiв Вiтчизняної вiйни, увiрвався в наше сьогодення. Його викликав чорнобильський ураган, вирвавши людей iз обжитих ними мiсць, вiдiрвавши вiд коренiв, що єднали з рiдною землею. Чим можна змiряти їх горе?

Чорнобильське лихо... Радiацiя... Радiонуклiди... Скiльки тривоги внесли цi слова в наше життя! З'явились новi тривоги, i головна з них - про майбутнє нашої планети. Бiда причаїлася скрiзь: i в грунтi, й у водi, у повiтрi, в їжi. Я бачив, якими народжуються птахи, тварини у цiй страшнiй "зонi"... Побачив один раз, а не зможу забути, мабуть, нiколи...

Проходять роки пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС. От вже минає п'ятнадцятий, а буде тридцятий, шiстдесятий. Та бiль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокалiпсиса.

Чорнобиль атомний. Вiн, мабуть, зникне пiсля того, як ми витрави мо в собi Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана.

Вроди так