Попередня частина «літературоцентричного» історичного есею була присвячена революційній стихії у книжці «Замісць сонетів і октав» молодого Павла Тичини. Із страшної революційної стихії 1918–1919 років вийшов Григорій Сковорода, який постав нібито сучасником Павла Тичини. Як поет працював із його образом, зробивши із нього революціонера? Як емоційно писав Дмитро Чижевський: «…[Н]е дурно такий визначний сучасний поет, як Павло Тичина, прислужився до поширення уявління про Сковороду, як про революціонера!..»[1]. Про все це дізнаємося далі.
«Вітька+Галя» – це твір про світле почуття –про кохання. Повість сповнена іронії та веселих ситуацій. В. Чемерис описує серйозні для підлітків події з гумором, і читач відчуває, що навіть під час життєвих негараздів життєрадісність повинна брати гору. Вітька – 14-літній парубок, що закохався у Галю. Розповівши про своє нове почуття другові, він вирішує діяти і завойовувати кохання дівчини: пише вірші, співає серенади, але все невдало. Проте хлопець не опускає руки, адже він з оптимізмом сподівається ще досягти своєї мети і завойувати прихильність Галі. Протягом життя кожен із нас задається багатьма питаннями з приводу кохання. Як себе поводити, щоб добитися серця любої? Саме твір «Вітька+Галя» до знайти нам відповідь на це питання. Треба бути тим, ким ти є. Залишаючись собою, Вітька досяг своєї мрії. Галя і Вітя – приклад ввічливого та дружнього ставлення один до одного.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір на тему: "проблема кохання і служіння народові в історичній повісті о.назарука "роксоляна""