Твір роздум на тему роль батьків і вчителів у вихованні сучасних учнів​

«педагог… учитель…» – часто вимовляючи ці слова, ми не замислюємося, яку роль в нашому важкому житті вони грають.

професія вчителя пов’язує воєдино здатність до спілкування, розуміння і знання людини.

з ранніх років людина вчиться пізнавати навколишній світ. і щоб зрозуміти, усвідомити і жити в ньому правильно, людині потрібні розумні вчителі, вчителі, що розуміють її, цілком ві своє вміння, старання і турботу.

вони повинні направляти маленьку людину на правильний шлях, повинні їй не заблукати на дорогах життя, повинні виховати його. саме такими людьми і є педагоги. вони вчать дитину не тільки загальнодоступним речам, а й вчать розуміти самого себе, свою душу.

кожна людина – це маленька частинка великого суспільства, в якому ми живемо. і для того, щоб вміти жити в цьому суспільстві, людина повинна бути досить освіченою.

природно, педагог вчить не тільки знанням, переданим в народі з покоління в покоління, а й розумінню потреби даного предмета. адже якщо вчитель не доведе, наскільки потрібен людині той чи інший предмет, дитина не буде мати бажання його вивчати.

отже, роль вчителя в освіті та вихованні людини, безсумнівно, величезна. тут можна в приклад слова в. г. бєлінського: «щасливі ті молоді люди, які мають змогу під керівництвом досвідчених вчених, доброчесних і освічених наставників удосконалити себе і підготувати себе до небезпечного, хоча і вельми тривалого шляху по трудовій дорозі життя».

уміння довести потреба предмета настільки ж велика , як і розуміння вчителем кожного учня. з цих маленьких тез складається складна і різнобічна особистість вчителя. він повинен поважати кожної маленької людини , розуміти , що дитина – це цілісна особистість , яка має такі ж права , як і дорослий член суспільства.

одна з давніх мудростей говорить: « дитина – це посудина , даний нам , дорослим , на зберігання ». отже, кожен педагог повинен розуміти , який тягар відповідальності він несе за кожну « маленьку частинку великого суспільства ». учитель , як і лікар , – це покликання , талант , даний згори.

виховуючи особистість , вчитель повинен , думаю , згадувати один постулат: «не нашкодь! » формування вільної , розумної , справедливою , працьовитої особистості – складний процес. але люди , по- справжньому люблять дітей і щиро захоплені своєю діяльністю , досягають поставленої мети і залишаються в серцях учнів на все життя.

Непосильна робота у лейби піди кобилу , / подай патинки господині / та принеси мені води, / вимети хату, внеси дрова, / посип індикам, гусям дай, / піди до льоху, до корови / та швидше, постривай! / упоравшись, біжи в вільшану: / їмості треба. не барись. ярема гнувся, бо не знав, / не знав, сіромаха, що виросли крила, / що неба достане, коли полетить, / не знав, нагинався… мрії про вільне щасливе життя. тяжко жить на світі, а хочеться жить: / хочеться дивитись, як сонечко сяє, / хочеться послухать, як море заграє, / як пташка щебече, байрак гомонить / або чорнобрива в гаю заспіває… сирота ярема, сирота убогий: / ні сестри, ні брата, нікого нема! / попихач жидівський, виріс у порогу; / а не клене долі, людей не займа. сирота ярема — сирота багатий. багатий на лати / та на дрібні сльози — бодай не втирать! / доле моя! доля де тебе шукать? нащо мені врода, / коли нема долі, нема талану! / літа молодії марно пропадуть. / один я на світі без роду, і доля — / так і мене люде не знають де діти. / за що ж одцурались? що я сирота? найду або дома, або за дніпром / ляжу головою… ярема — оксані. одягну тебе, обую, / посаджу, як паву,— / на дзиґлику, як гетьманшу, / та й дивитись буду. кращої немає / ні на небі, ні за небом; / ні за синім морем, / нема кращої за тебе! про майбутнє подружнє життя. як жить вони будуть / укупочці, як золото / і долю добуде, / як виріжуть / ляхів в україні, / як він буде панувати, / коли не загине. подорож яреми до черкас. так думав, ідучи в латаній свитині, / сердега ярема з свяченим в руках. жорстокість героя до ворога. а галайда, знай, гукає: / кари ляхам, кари! / мов скажений, мертвих ріже, / мертвих віша, палить. ярема-месник. а ярема — страшно глянуть — / по три, по чотири / так і кладе. жага до помсти. чом я не сторукий? / дайте ножа, дайте силу, / муки ляхам, муки! / муки страшної, щоб пекло / тряслося та мліло! страждання за полоненою коханою: як убитий. тяжко йому, / тяжко, а не плаче. / ні, не плаче: змія люта, / жадна випиває / його сльози, давить душу, / серце роздирає. чом я вчора, поки не знав, / вчора не загинув! / а сьогодні, коли й умру, / з домовини встану / ляхів мучить. галайда-козак. …не в свитині — / в червонім жупані. оксана — про мужність яреми: я бачила — кати-ляхи / трусилися, мліли, / як хто скаже про галайду. не ріже — лютує: / з ножем в руках на / і днює й ночує / не милує, не минає / нігде ні одного; / за титаря ляхам платить / за батька святого, / за оксану… джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

О. стороженко «скарб» план твору 1. знайомство з родиною 2.  турботлива мама 3. смерть батьків 4. наймит і наймичка 5. павлусь лежинь 6. дружина павлюся і його смерть  цитатний план «скарб»  олекса стороженко 1) «послав… господь на втіху одного тільки синка — павлусем звали». 2) «доріс павлусь до парубка». 3) «…як бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не лучче…» 4) «…занедужала небога (мати) та й померла. за нею вслід батько ноги простяг…» 5) «наймичка доглядала за павлусем, як рідна мати». 6) «раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба». 7) «павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату». 8) «розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі». 9) «…до павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно». 10) «…позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню». 11) «щаслива нитка до смерті не вірвалась павлусеві». 12) «що таке на світі щастя? » джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua