Анализ стиха богдана-iгоря антонича "вишнi"

образне сприйняття світу як храму природи і розуміння художніх традицій б.-і. антонич поєднав у поезії “вишні”: антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував шевченко. моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! де вечори з євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко, як за шевченка, знову поять пісню хмелем. цей вірш нагадує відому пейзажну мініатюру т. шевченка “садок вишневий коло хати…”. але кобзареві образи б.-і. антонич трактує своєрідно. тут і ототожнення героя з хрущем, отже, з природою, і згадки про вишні й соловейка як характерні ознаки рідної землі і джерело натхнення для митця. поет стверджує думку про органічність літературної спадкоємності, естафети. це явище природне, як і квітування вишні, пісні солов’я, як світанки…

 

 

 

«вишні»

між б.-і. антоничем та читачами його поезій часто виникали непорозуміння. виховані на сприйнятті класичного вірша описового характеру з обов'язковими формальними атрибутами (строфа, рима, розмір тощо), на народницькому його тлумаченні як естетизованої ілюстрації певної ідеї, як виконавця виховної чи пізнавальної ролі за рахунок художньої, вони не могли сприйняти антоничевої лірики. те, що достеменне мистецтво живе передовсім за законами краси, що воно витворює нову естетичну дійсність, рівновелику будь-якій іншій, для них не було визначальним. тому поетичні тексти б.-і. антонича не знаходили належного прочитання.зокрема, певне утруднення викликали колоритні метафори вірша "вишні»: антонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував шевченко.

1. федько котигорошко обожнював читати книги, а це захоплення йому зробити відносини між вітьком і галею.  2. вітько, вважав федька справжнім другом, який нікому не розповість його таємницю. так, обов язково. я вважаю, що такі почуття як кохання в собі просто не стримати.  3. так.  4. - 5. ідея серенади провалилося, тому що вони в ночі переплутали хати, і замість того щоб заспівати галі, заспівали баби хіврі. вітько тоді вважав, що вони дуже сильно зганьбилися на все село, а ще раз таке повторювати не хотілось. 5.1 так, бо нікому не хочеться морочитися.     

Головний герой-іван сила  має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». у нього добре серце, чутлива душа. іван переймається чужою бідою, заступаючись за міху голого та інших.

в образі івана сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. він вміє досягати поставленої мети. завдяки характеру й здібностям іван став найсильнішою людиною. автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. все це є йому боротися за здійснення мрій, за волю.