Твір на тему - "тарас шевченко і б. - і. антонич: два образи вишні"

образне сприйняття світу як храму природи і розуміння художніх традицій б.-і. антонич поєднав у поезії “вишні”: антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував шевченко. моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! де вечори з євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко, як за шевченка, знову поять пісню хмелем. цей вірш нагадує відому пейзажну мініатюру т. шевченка “садок вишневий коло хати…”. але кобзареві образи б.-і. антонич трактує своєрідно. тут і ототожнення героя з хрущем, отже, з природою, і згадки про вишні й соловейка як характерні ознаки рідної землі і джерело натхнення для митця. поет стверджує думку про органічність літературної спадкоємності, естафети. це явище природне, як і квітування вишні, пісні солов’я, як світанки…

 

«вишні»

між б.-і. антоничем та читачами його поезій часто виникали непорозуміння. виховані на сприйнятті класичного вірша описового характеру з обов'язковими формальними атрибутами (строфа, рима, розмір тощо), на народницькому його тлумаченні як естетизованої ілюстрації певної ідеї, як виконавця виховної чи пізнавальної ролі за рахунок художньої, вони не могли сприйняти антоничевої лірики. те, що достеменне мистецтво живе передовсім за законами краси, що воно витворює нову естетичну дійсність, рівновелику будь-якій іншій, для них не було визначальним. тому поетичні тексти б.-і. антонича не знаходили належного прочитання.зокрема, певне утруднення викликали колоритні метафори вірша "вишні»:

антонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував шевченко.

 

 

Олеся запорожець. портрет: "вона не була звичайною дівчиною. вона була красива і чепурна. олесею пишалася вся округа. юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами". "як гарно ти пахнеш люистком! " "вона була вже не красива і не молода, не чорнява. у неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слі холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди". характер: " була олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. легковажні хлопці трохи соромились олесі, вважаючи її за горду і " ставлення до людй: "-та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен. -а в чому ж? -у нещасті нашому роду. ми жінки, христе. ми матері нашого народу. треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. глянь,що робиться. множество мільйонів гине. за це ж вмирають наші, як би там не бились. я вірю, христе, вірю! нізащо не буде по-німецьки" "о матінко, які ж ми нещасливі! яка нещаслива земля наша"

Характеристика образу «климка» климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті григора тютюнника. образ климка втілює  ідеал людини. у маленькій сирітській душі климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. зовнішність климка: «климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій кириловій діжурці. тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» риси характеру климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. прагнення климка  а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби значення образу климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.