ів! Аналіз вірша Вінгаровський "Цю жінку я люблю" (тема, ідея, художні засоби Будь ласка хто знає до ть Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива — то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю вкриваю, а плачем. Воно мені, мабуть, так мало бути. Мабуть, воно так сказано мені. Бо так вже склалось — не забуть, не збути, Не призабути навіть уві сні. Як чорний чай, як чорний чай Цейлону, Мені це літо впало у лиман… Цвів молочай. Посічкану солому Везли з гарману — даленів гарман…

інтимна лірика, а назва значить те, що ця жінка стала єдиною коханою людтною яку він шукав все своє життя і він покохав її всім своїм серцем без якої не уявляє подальшого життя.

Объяснение:

Білий кінь Шептало» план
1.Нелюбов до табунів .

2.Образливий вибір конюха.

3. Виправдання Степанового рішення.

4.Змирився.

5.Спогади про дитинство.

6.Воля.

7. Гірка  правда. Повернення.

План характеристика коня Шептало 
1. Білий кінь Шептало – головний герой оповідання.

2. Суперечлива особу періоду «застою» в алегоричному образі  коня.

3. Спогади, що допомагають героєві у важкому повсякденному житті.

4. Що розповіді мами героя оповідання про гордих білих коней?

5. Зміни у житті білого коня Шептала.

6. Чому Шептало втрачає своє «я»?

7. Виявляння твердості характеру Шептала.

8. Білий кінь Шептало на волі.

9. Повернення Шептала до стійбища.

     Можна дібрати такі цитати до характеристики Павлуся з твору "Скарб":
     Мати робить все за свою дитину: «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить».
     Зовнішність хлопця: «...такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки».
     Ледачий: «Бісові груші, - пробубнить, - які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот»; «...наймит вернеться з поля і навідається до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах».
     Щасливе життя: «Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашогоПавлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, яксвиню горохом. Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, якна сміх, хоч би один тобі віл іздох»