Написати твір про красу зовнішнього та людьської краси за твором маленький горбань

я абсолютно впевнена, що справжня краса в думак, поведінці, в не в одязі, чи зовнішності. просто спершу люди дивляться на зовнішню оболонку. так, наприклад, павлик з оповідання с.черкасенка "маленький горбань" від народження мав величезний горб, що постій но хитався під час ходьби. саме через цю ваду в хлопчика було мало друзів. ы лише його найкращий товариш дідусь бачив внутрішню красу в очах михайлика. дідусь часто засуджував дітей через жорстоке ставлення до його онука, бо ті не лише глузували над нещасним горбанем, а й навіть били його. та в кінці повітсі головний розбишака захарко все ж зрозумів, що людина може мати потворну зовнішність, але добре серце.

Вновелле "я (романтика)" автор затрагивает проблемы добра и зла, раздвоение личности. у главного героя даже нету имени, этот прием был использован, чтобы подчеркнуть типичность этого образа для 20-ых годов 20 века. в центре произведения революционный фанатик, который легко уничтожает инакомыслящих. убийство своей матери - это антигуманный поступок, которому нет никаких оправданий. герой произведения "я (романтика)" постепенно теряет тонкую грань между добром и злом, гуманизмом и фанатизмом. подтверждением этому может служить фраза : " я-чекист, но я и человек". николай хвылевой показал, что фанатичная преданность революции несет только зло, разрушает человеческое "я". 

Я ТАК ПОНЯЛ ТЕБЕ НУЖНО ЦИТАТНИЙ ПЛАН

Объяснение:

«Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого».

• «…Через те що мого діда знали по всіх довколишніх селах, йому не так просто було дійти до кінської торговиці — його одразу потягли в ті незаконні «дімки», де люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку. Дід саме був із тих, що купляють веселощі на душу, а рум’янці на вид».

• «Найдорожчим для бідного чоловіка є земля, вірна жінка і пісня».

• «З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху посміювалися наші вуличани. Де ж це видно так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуся. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму».

• «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда. Прокинувся він на світанку з хворобою в грудях. Її вже не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка. Через три дні спочивав у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка і шавлі…»